Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни "Основи охорони праці", страница 22

Висока відносна вологість повітря при його високій температурі сприяє перегріванню організму. При низькій температурі повітря підвищена вологість також несприятливо діє на терморегуляцію, оскільки наявність водних пар у холодному повітрі підсилює теплопередачу з поверхні шкіри. Низька вологість викликає роздратування слизуватих оболонок дихальних шляхів. Рухливість повітря сприяє теплопередачі, що є  позитивним явищем при високих температурах навколишнього середовища, але негативним при низьких.

Нормування параметрів мікроклімату

Основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСТН 12.1.005-88. Зазначені параметри нормуються для робочої зони–простору, обмеженого за висотою 2м над рівнем підлоги або площадки, на якій знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

В основі принципів нормування параметрів мікроклімату лежить диференціальна оцінка метеорологічних умов (параметрів мікроклімату)−оптимальні і припустимі температури, вологості і швидкості руху повітря–у робочій зоні на теплий, холодний і перехідний періоди року, виходячи з категорій роботи за вагою, за призначенням приміщень і за перевищенням явного тепла.

Період року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища. При t<+10o – холодний період, при t≥+10 o – теплий період року.

Роботи за вагою підрозділяють на три категорії:

Легкі I–роботи, що виконуються сидячи або стоячи, не потребуючі систематичного     фізичного     напруження     і     переміщення     важкого,     –енерговитрати до 120 ккал/год; –121−150 ккал/год.

Середньої ваги II−роботи пов'язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) предметів у стоячему положенні або сидячи і які вимагають незначної фізичної напруги, IIа−енерговитрати 151−200 ккал/год; IIб−роботи, пов'язані з систематичними фізичними напругами і переміщенням ваг до 10 кг, енерговитрати 201−250 ккал/год.

Важкі III–роботи, пов'язані з систематичними фізичними напругами і переміщенням ваг понад 10 кг і вимагають значних фізичних зусиль, енерговитрати більше 250 ккал/год.

Оптимальний мікроклімат у приміщенні забезпечує підтримку теплової рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, найвищу працездатність і добре самопочуття. Припустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи, механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму. Підтримувати на заданому рівні параметри можна за допомогою кондиціонування або, з великими допусками, вентиляцією.

Вентиляція

Вентиляція являє собою сукупність методів і засобів, призначених для організації і регулювання повітряобміну, що забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими газами, парами, пилом, а також поліпшення метеорологічних умов у цехах.

Вентиляція класифікується:

−за засобом переміщення повітря: природна, штучна (механічна) і змішана;

−за напрямком потоку повітря: приточна, витяжна і приточновитяжна;

−за засобом організації повітря: загальобмінна, місцева, комбінована.

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового або вітрового напору. Тепловий напір−повітряний потік, обумовлений різницею температур зовнішнього повітря та всередині приміщення, що веде до перепаду тиску, завдяки чому холодне повітря виштовхує тепле. Повітряний натиск−повітряний потік, обумовлений виникненням зони підвищеного тиску з навітряної сторони і зони зниженого тиску з повітряної сторони.

Природна вентиляція може бути неорганізованою та організованою.

При неорганізованій вентиляції невідомі обсяги повітря, які надходять і вилучаються з приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових факторів (напрямку і сили вітру, температури зовнішнього і внутрішнього повітря). Неорганізована вентиляція включає інфільтрацію, тобто процес просочування повітря через щілини і конструктивні нещільності будинку, і провітрювання, яке відбувається при відкриванні вікон і кватирок.