Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни "Основи охорони праці", страница 11

коефіцієнт ваги  виражає середню кількість днів непрацездатності по одному нещасному випадку в звітному періоді:

,                                                     (2.2)

де –сумарний час непрацездатності у днях за закінченими лікарняними аркушами; –кількість нещасливих випадків, що враховуються, за звітний період. Коефіцієнт ваги не містить у собі смертні і важкі випадки, які призвели до інвалідності. Тому для характеристики стану травматизму необхідно, крім того, враховувати окремі нещасні випадки, якщо вони мали місце на підприємстві.

Крім  цих  показників  у  звіті  даються  відомості  про  кількість людино–днів непрацездатності на 1000 працюючих, що виражається коефіцієнтом мінімальних матеріальних втрат.

Коефіцієнт втрат являє собою добуток коефіцієнтів частоти і ваги.

Ці показники дозволяють зіставити стан травматизму в різних цехах, підприємствах і окремих галузях промисловості. Статистичне відпрацьовування, зроблене за професіями потерпілих, характером і локалізацією ушкоджень та інших ознак, визначає напрямок подальшої роботи в області боротьби з травматизмом. Отже, виявляються процеси виробництва, які у силу певних умов дають максимальну кількість травм.

Для мобілізації найбільшої уваги адміністративно–технічного персоналу на боротьбу з травматизмом на виробництві потрібна сигналізаційна статистика, що розробляє матеріал про нещасні випадки по цехах щомісяця, з огляду на характер робіт і матеріальні фактори. Сигналізаційна статистика, якою обмінюються між собою однорідні підприємства, дає можливість вчасно вживати необхідних заходів та перевіряти їхню ефективність.

Статистичний метод дозволяє повністю охарактеризувати стан травматизму, звертаючи увагу до професій з найбільш несприятливими умовами роботи, але не розкриваючи причин травматизму. Для профілактики травматизму необхідно глибоко знати технічні та організаційні причини, які викликали його або сприяють його виникненню на виробництві. Ці причини можуть бути виявлені тільки методами технічного аналізу.

Монографічний метод вивчення травматизму містить у собі детальне дослідження всього комплексу умов, у яких стався нещасний випадок: вивчаються трудовий і технологічний процеси, основне і допоміжне устаткування, оброблювані матеріали, загальні умови виробничої обстановки, робочі місця, траєкторії руху людей і предметів, індивідуальні захисні засоби, одяг та особливості роботи, режим праці і відпочинку, психологічні фактори тощо. Вивчаються також аварії, які відбулися без нанесення збитку здоров'ю людей.

Отже, шляхом безпосереднього обстеження всього комплексу в цілому та у деталях визначається стан окремих частин виробничих ділянок підприємства з погляду техніки безпеки. І що особливо важливо, виявляються не тільки причини нещасних випадків, але й потенційні небезпеки, які можуть шкідливо впливати на працюючих не тільки при порушеннях процесу, але і при нормальному його ході.

Цей метод дає можливість найбільш повно визначити способи попередження травматизму, використовувати результати проведеної роботи в інших місцях шляхом невеликих додаткових обстежень. Зіставлення ряду даних монографічних обстежень дозволяє широко узагальнити окремі положення техніки безпеки, а також може дати доповнення до законодавства з цього питання.

Груповий метод вивчення травматизму заснований на повторюваності нещасних випадків незалежно від ваги ушкоджень. Наявний матеріал розслідування розподіляється по групах для виявлення нещасних випадків, однакових за обставинами, що відбулися при однорідній обстановці, на одному устаткуванні, а також повторюваних за характером ушкоджень. Потім даються рекомендації відповідних заходів щодо техніки безпеки. Цей метод простий для дослідження; крім того, дрібні випадки, які звичайно не привертають уваги в повсякденній роботі, тут набувають значимості при встановленні профілактичних заходів безпеки. Однак груповий метод не дозволяє визначити потенційні небезпеки, які ще не виявилася у вигляді реальних нещасних випадків.