Підготовлені нафта і газ, звичайно, за відповідними трубопроводами транспортуються споживачеві: нафто- газопереробним заводам, нафтохімічним підприємствам, за побутовим призначенням тощо.
Загальна схема сучасної системи нафтогазопостачання має такий вигляд: поклад, який розробляється – експлуатаційна свердловина, для підняття сировини на поверхню – пункт збирання і підготовлення свердловинної сировини – трубопроводи, якими підготовлена сировина транспортується, – споживачі: переробні і нафтохімічні заводи, виробництво, теплоелектростанції, побутове споживання.
2. Свердловина – споруда для вилучення нафти і газу на денну поверхню.Свердловиною називають глибоку гірську виробку, яка має діаметр незрівнянно менший ніж її довжина, що виключає безпосередню присутність в ній людини. На рис.2.2 показані елементи свердловини. Та частина її, яка виходить на поверхню Землі називають гирло. Нижня частина свердловини зветься вибій. Частина свердловини між гирлом і вибоєм зветься стовбуром.
 |
У вибої свердловини встановлюють обладнання, яке сприяє припливу сировини до свердловини. У стовбурі встановлюють обладнання, яке забезпечує підйом сировини на поверхню Землі. У гирлі – обладнання, яке приймає сировину і спрямовує її на підготовку.
Слід відмітити, що тип обладнання свердловини залежить від способу їх експлуатації. Коли пластовий тиск у продуктивному пласті достатньо високий і забезпечує подавання сировини на поверхню Землі та подальше транспортування її в процесі збирання підготовлення, такі свердловини експлуатуються фонтанним способом. Сировина надходить на поверхню Землі самопливом, необхідно тільки регулювати кількість її надходження. Усі газові свердловини експлуатуються фонтанним способом.
На пізній стадії розробки нафтового покладу, коли пластовий тиск значно знижений і недостатній для подавання сировини на поверхню, використовують компресорний або механічний спосіб експлуатації свердловин. Компресорний спосіб полягає у тому, що нафта подається на поверхню шляхом витісняння її газом – газліфт. Механічний спосіб експлуатації свердловин полягає у викачуванні нафти насосами різних конструкцій. Найбільш поширеним насосом при видобуванні нафти є насос-качалка, який може забезпечити підняття нафти з глибини 3,5 м.
При усіх способах експлуатації свердловин продукція піднімається на поверхню за насосно-компресорними трубами (НКТ). Вони встановлюються внутр обсадної колони на підвісі. Саме в них встановлюють насоси і ними транспортуються нафта і газ на поверхню. Вони швидко зношуються і порівняно легко замінюються.
3. Система промислового збирання нафти і газу. Сировина свердловин несе крім вуглеводнів супутній газ, воду, тверді частинки та шкідливі домішки. Вода недоцільна для транспортування з причин марних витрат енергії. Газ необхідно видаляти з багатьох причин. На переробку іде лише дегазована нафта. Тверді частинки руйнують обладнання та труби. Шкідливі домішки (сірчані з’єднання) викликають корозію металу. З вказаних причин свердловинна продукція проходить первинну підготовку на промислі – збирання.
На сучасних промислах використовують централізовану систему збирання, схема якої наведена на рис.2.3.
Де АГВУ – автоматизована групова вимірювальна установка, до якої продукція групи свердловин надходить безпосереднє, де вимірюється її об’єм. Виміряна продукція передається на ЦЗП – центральний збиральний пункт, де і проводяться усі етапи підготовки продукції. Далі нафта подається у магістральний трубопровід, а супутній газ використовується на потреби промислу, сусідніх споживачів або спалюється на теплоенергетичних установках.
На газових промислах підготовлений газ подається в магістральний трубопровід, а рідкі вуглеводні (газовий конденсат) транспортують на переробку.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.