Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 43

Лекція 14. ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ РОЗРОБКИ РОДОВИЩ

План лекції:

1. Стадії розробки покладів вуглеводнів

2. Проектування розробки родовищ нафти і газу

3. Інформаційні технології у нафтогазовидобуванні

1.  Стадії розробки покладів вуглеводнів. При розробці нафтових і газових покладів розрізняють чотири стадії:

І – зростаюче видобування;

ІІ – стабілізація видобування;

ІІІ – зниження видобування;

ІV – пізня стадія видобування.

На першій стадії розробки зростання об’ємів видобутої сировини іде за рахунок введення в експлуатаціє нових експлуатаційних свердловин в умовах  високому пластовому тиску.

Друга стадія – стабілізація видобування – починається після завешення розбурювання основного фонду свердловин. У цей період видобування сировини трохи зростає, а потім починає поступово знижуватися. На цій стадії розробки підвищення видобутку вуглеводнів можливо досягнути при таких заходах:

-  згущенням мережі свердловин;

-  шляхом нагнітання у пласти води чи газу для збільшення пластового тиску;

-  проведенням робіт зі збільшення проникності продуктивних пластів і їх привибійних зон; 

Основним завданням технологів є максимальне продовження цієї стадії розробки родовища. У цей період розробки родовища в експлуатаційних свердловина починає з’являтися вода.

Третя стадія – падіння об’ємів видобування вуглеводнів характеризується обводненням покладів та значним зниженням пластового тиску. На цій стадії вирішуються задачі уповільнення падіння видобутку сировини методами інтенсифікації видобутку, які використовувалися і на другій стадії. Використовується метод згущення води, яка закачується у пласт для підтримки пластового тиску.

На трьох перших стадіях розробки родовищ видобувається 80-90% загального об’єму видобутку.

Четверта стадія – пізня стадія розробки покладу – характеризується зміщенням вмісту води у сировині в сторону значного збільшення її об’єму. У той же час вміст нафти суттєво зменшується. Стадія може продовжуватися достатньо довго, поки видобування вуглеводнів буде  рентабельним. В цей період широко використовуються методи з вилучення плівкової нафти.

Для газового покладу четверта стадія ще зветься завершальним періодом. Видобування газу припиняється, коли пластовий тиск менший або дорівнює 0,3 МПа.

2.  Проектування розробки родовищ нафти і газу. Проект розробки –  це комплексний документ, який  є програмою діїпри розробці родовища. Вихідними даними для складання проекту є дані про структуру родовища, кількості пластів і пропластків, розміри і конфігурацію покладів, властивостей колекторів і нафти, газу, води, які містяться у ньому.

На підставі цих даних встановлюються запаси нафти, газу і конденсату. Наприклад, загальні геологічні  запаси вуглеводнів у покладі підраховують з урахуванням площі нафтоносності, ефективної нафтонасиченості, товщини пласту, ефективної пористості, коефіцієнту водонасиченості, щільності нафти в промислових умовах, об’ємного коефіцієнту нафти у пластових умовах.

Після затвердження запасів виконується комплексне проектування розробки родовища. При цьому використовуються результати пробної експлуатації розвідувальних свердловин, в ході якої визначається ії продуктивність, пластовий тиск, вивчаються режими роботи покладів, визначається положення воднонафтових (ВНК), водногазових (ВГК) і нафтогазових (НГК) контактів.

У ході проектування обирається система розробки родовища, під якою розуміється визначення необхідної кількості і місць розміщення свердловин, послідовність іх введення в експлуатацію, способи і технологічні режими експлуатації свердловин, рекомендації з регулювання пластової енергії у покладі.

Кількість свердловин повинно забезпечити на певний період планове видобування нафти, газу, конденсату.

Розміщення свердловин на площі родовища може буди рівномірним і нерівномірним. При цьому рівномірності і нерівномірності можуть бути двох видів: геометричні і гідродинамічні. Геометрично рівномірно свердловини розміщують у кутах правильних умовних мереж (трьох, чотирьох, шестикутових), які нанесені на площу покладу. Гідродинамічним рівномірним розміщенням свердловин є таке, яке забезпечує однакові запаси вуглеводнів в області їх дренування. Схему розміщення свердловин обирають з урахуванням форми і величини покладу, його геологічної будови, фільтраційних характеристик тощо.