Технологічна схема кислотної обробки показана на рис.8.5. Перед початком кислотної обробки у свердловину опускають насосно-компресорні труби до вибою, промивають свердловину, проводять опресовку всієї системи від агрегату до вибою водою чи нафтою на півторакратний тиск від очікує мого тиску закачування розчину у пласт. На схемі показаний зворотний клапан для запобігання виливу розчину на поверхню. Після заповнення свердловини водою чи нафтою, промивання і опресовування системи, при відкритому між трубному просторі (засувка 11) і гирлової засувки 10, через гирлову арматуру 1 і далі через НКТ починають закачувати у свердловину кислотний розчин насосними агрегатами 6 із ємності 8. Закачування розчину ведуть до тих пір, поки перші порції розчину не надійдуть до вибою. Після цього закривають засувку затрубного простору11 і у свердловину закачують розрахункову кількість кислотного розчина з продавлюванням його у привибійну зону пласту 5. Потім роботу насосних агрегатів 6 припиняють і насосним агрегатом 7 продавлюють розчин з НКТ у привибійну зону пласту продавлювальною рідиною (тою, якою промивали свердловину) із ємності 9. Об’єм продавлювальної рідини беруть об’ємом НКТ, міжтрубного простору проти фільтрової зони свердловини плюс 200-300 л додаткової рідини для того, щоб кислотний розчин видалити від стінок свердловини внутр пласту.
Після завершення продавлювання проектного об’єму кислотного розчину демонтують обв’язку гирла свердловини, від’єднують агрегати і залишають свердловину для реагування розчину з породами пласту. Свердловину починають освоювати через 8-10 годин, коли температура на вибої не перевищує 400С.
Щоб кислотний розчин глибше проник у пласт використовують піно- кислотну обробку. Пінокислотна обробка полягає у тому, що замість кислотного розчину у пласт подається аеризований розчин поверхнево- активних речовин (ПАР) з соляною кислотою у вигляді піни. Наявність піни уповільнює процес реакції карбонатів з соляною кислотою, що сприяє біль глибокому прониканню кислоти у пласт.
Термокіслотна обробка свердловин з метою вилучення смоло-парафінових відкладів виконується шляхом добавлення магнію до кислотного розчину. При їх реакції виділяється велика кількість тепла – 4520 ккал із 1 кг магнію.
Обробка привибійної зони пластів ПАР вилучає воду та забруднення з пор породи. Негативна дія води проявляється у тому, що вона закупорює частину пор, чинить перепону припливу нафти. Механізм дії ПАР полягає у зменшенні поверхневого натягу на межі води, нафти, газу і породи. Деякі ПАР роблять не змочуваними для води стінки пор породи, але змочуваними для нафти, що полегшує її фільтрацію.
За допомогою хімреагентів і органічних розчинників (СНПХ-7р-1, СНПХ-7р-2, газовий конденсат, газовий бензин, толуол та ін.) вилучають асфальто-смолисті і парафінові відкладення.
Лекція 9. РОЗРОБЛЕННЯ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩ
План лекції:
1. Фізичні способи підвищення проникності пласта і привибійної зони свердловин
2. Метод щілинного розвантаження продуктивного пласту у привибійній зоні свердловин
3.Методи підвищення нафто- та газовіддавання пластів
4. Методи розробки в’язких і високов’язких нафт в карбонатних колекторах.
1. Фізичні способи підвищення проникності пласта і привибійної зони свердловин. Серед множини методів інтенсифікації видобування нафти і газу в останні роки знаходять використання вібраційні й акустичні технології. Створені різні варіанти базових технологій і технічних рішень для реалізації їх в промислових умовах.
Вібраційні й акустичні методи можуть бути використані для рішення наступних завдань:
- підвищення продуктивності нафтових і нагнітальних свердловин, для яких використання традиційних методів було технічно неможливим або малоефективним;
- збільшення нафтовилучення з обводнених малопродуктивних пластів.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.