Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 19

У місті бурінні за допомогою гідравлічних домкратів колони опускаються, досягають дна, занурюються у ґрунт так, щоб платформа піднялася над поверхнею води. Надійність установки залежить від міцності грунту дна моря.

Напівзанурені бурові платформи (рис.5.4) використовують на глибина більше 600 м, де не використовуються самопідйомні платформи. Вони не спираються на дно, а плавають над місцем буріння на величезних понтонах. Якоря масою у 15 т утримують ці платформи від переміщень. Сталеві канати зв’язують їх з автоматичними лебідками, які фіксують місце буріння.

Перші напівзанурені платформи транспортувалися на місця буріння буксирами. Зараз такі платформи обладнані двигунами з гребними гвинтами загальною потужністю 4,5 тис. кВт.

Недоліком напівзанурених платформ є те, що їх складно утримувати на місці буріння при наявності морських хвиль.

Розвідка та розробка морських нафтових і газових родовищ відрізняються від аналогічних робіт на суші великою вартістю і складністю. Комплекс технічних засобів для освоєння морських нафтових і газових родовищ складається з великої кількості типів і видів унікальних і дорогих гідротехнічних споруд (стаціонарних платформ, бурових судів і т.д.), бурового і нафтопромислового обладнання, систем зв'язку, навігації та охорони навколишнього середовища.

Подпись:  
Рис.5.3. Самопід’ємна бурова платформа в транспортному положенні: 
1 – плавучий понтон; 2 – під’ємна опора; 3 – бурова вишка; 
4 – поворотний (вантажний) кран; 5 – житловий відсік; 6 – вертолітний 
майданчик; 7 – підвишковий портал; 8 – головна палуба.

Подпись:  
Рис.5.4. Напівзаглиблювальна бурова платформа:
 1 – заглиблювальний понтон; 2 – стабілізаційна колона;
 3 – верхній корпус; 4 – бурова установка; 5 – вантажний кран; 6 – вертолітний майданчик.

Бурові платформи гравітаційного типу є більш стійкими до морських хвиль. Вони мають потужну залізобетонну основу, яка спирається на дно. В основі, крім колон, розташовані додаткові приміщення для розміщення складів, резервуарів, численних трубопроводів тощо. Елементи основи доставляють на місце у вигляді крупних блоків.

Морське дно у місці встановлення платформи спеціально підготовлюють так, щоб основа мала горизонтальне положення. Навіть невеликий нахил основи викликає великий крен бурової вишки. Наявність твердих виступів на дні може розколоти основу.

Сьогодні 35 держав в Світі розробляють 700 морських родовищ нафти. 160 з них розташовані у Північному морі. Перспективи розвитку морського буріння в Україні пов’язані з освоєнням нафтових і газових родовищ Чорного і Азовського морів.

Лекція 6. РОЗРОБЛЕННЯ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩ

План лекції :

1. Коротка історія розвитку нафтогазовидобування

2. Характеристика продуктивних пластів.

3. Пластові флюїди та їх властивості.

4. Етапи видобування нафти і газу.   

1. Коротка історія розвитку нафтогазовидобування. Вважається, що вперше нафту видобували шляхом збирання її з поверхні різних водоймищ. Американські індійці, коли знаходили таку нафту, вкладали на поверхню води ковдру, яка насичувалася нафтою, а потім її вижимали у посуд.

Породу, насичену нафтою, видобували шахтним засобом, руйнували на шматки і занурювали у казани з окропом. Нафту, яка спливала на поверхню,  збирали черпаком.

Відомі старовинні способи вибирання нафти з пісковиків чи вапняків шляхом їх руйнування, підігрівання з наступним вижиманням за допомогою преса.

На Україні у ХVІІ сторіччі нафту добували з копанок глибиною до 6 м. У копанки нафта стікала разом із водою. Суміш набирали у бочки з пробкою у дні. Коли суміш розділялася на нафту (верхній шар) і воду (нижній шар), пробку виймали і воду зливали. Пізніше нафту добували з колодязів глибиною до 30 м. До жердини прив’язували жмут кінського волосу й опускали на дно колодязя, потім вижимали нафту в посуд.

Техніка видобування нафти не змінювалася  протягом тисячоріч. Але у 1835 році на Таманському півострові для видобування нафти з колодязя було використано насос. У 1848 році там же була пробурена перша свердловина для видобування нафти. Більшість перших свердловин працювали як фонтанні. У тих свердловинах, де тиск для фонтанування нафти був недостатній, нафту добували жолонками (тартанування).

Перші глибинні насоси були впроваджені в Америці у 1865 році. В Україні їх почали використовувати з 1876 року. Але насоси були недосконалі, швидко виходили з ладу. Тому ще у 1913 році 95% усієї нафти видобували тартануванням.