Після щілинного різання можливо проводити кислотну обробку.
3. Методи підвищення нафто- та газовіддавання пластів. Методи підвищення пластового тиску і підвищення проникності пласту дозволяють, головним чином, скорочувати термін розроблення покладів за рахунок більш інтенсивних темпів відбирання нафти та газу. Однак необхідно прагнути і до найбільш повного вилучення нафти і газу з надр. Це досягається використанням методів підвищення нафто- та газовіддавання пластів.
- закачування у пласт води, обробленої ПАР;
- витиснення нафти розчинами полімерів;
- закачування у пласт вуглекислоти;
- нагнітання у пласт теплоносіїв;
- пластове горіння;
- витиснення нафти з пласту розчинниками.
При закачуванні у нафтовий пласт води, обробленої ПАР (0,05%), знижується поверхневий натяг на межі “нафта-вода”, що сприяє подрібненню глобул нафти й утворенню малов’язкої емульсії типу “нафта у воді”, для переміщення якої необхідні менші перепади тиску. Одночасно різко знижується і поверхневий натяг на межі нафти з породою, завдяки чому вона більш повно витісняється з пор та змивається з поверхні породи.
Витиснення нафти розчинами полімерів проходить за рахунок загущення води, тобто штучно підвищується її в’язкість. Широко використовуються для цього поліакриламіди (ПАА). Вони добре розчинюються у воді і вже при концентрації 0,01...0,05% надають їй в’язкопружні властивості.
При закачуванні у пласт вуглекислоти вона розчиняється у нафті, що знижує в’язкість останньої. Це збільшує приплив нафти до свердловини.
В’язкість нафти (особливо високов’язкої) можна знизити шляхом нагнітання у пласт теплоносіїв (гарячу воду чи пару при температурі 4000 С). Цей захід сприяє розчиненню асфальтенів, смол і парафінів.
Метод пластового
горіння (рис.9.2) полягає у тому, що у нагнітальній (запалювальній) свердловині,
у вибої, створюється осередок вогню, який рухається. Горіння у ньому підтримується
нагнітанням до нього повітря. Підігріта таким чином нафта рухається до експлуатаційної
свердловини.
При витисненні нафти з пласту розчинниками у якості розчинників використовуються зріджені пропан, бутан та їх суміш. Вони швидко розчиняються у нафті і зменшують її в’язкість.
Для підвищення газовіддавання використовують кислотну обробку свердловин, гідророзрив пласта, торпедування свердловин, а також відбирання газу зі свердловин під вакуумом.
4. Методи розробки в’язких і високов’язких нафт в карбонатних колекторах. Останні роки розвитку нафтової промисловості України характерні погіршенням структури запасів нафти. Особлива увага приділяється складним за структурою покладам нафти, які складені карбонатними колекторами і містять нафту в’язку і високов’язку.
Геолого-фізична будова таких родовищ і характеристики флюїдів, що містяться у них, свідчать про складність вилучення з них запасів нафти. Існуючі в Світі методи розробки дозволяють вилучити з таких родовищ 0,23-0,27 запасів нафти.
Карбонатні колектори мають такі основні властивості:
- незначна абсолютна величина проникності;
- низька ємність тріщин, яка не перевищує 2-3%;
- збільшення пористості за рахунок розвитку каверн;
- відсутність зв’язаної води в тріщинах та ізольованих кавернах.
Карбонатні колектори з усіма геолого-фізичними показниками поступаються теригенним колекторам. Різноманітна природна неоднорідність будови карбонатних колекторів ускладнює використання традіційних методів інтенсифікації нафти і газу (внутрішнього і зовнішнього заводнення) для підтримки пластового тиску і підвищення нафтовилучення.
Родовища з карбонатними колекторами, які містять в’язку і високов’язку нафту (> 30 мПа·с) з метою збільшення нафтовилучення потребують використання комбінованих методів впливу (полімерних, термічних та ін.).
Лекція 10. ЕКСПЛУАТАЦИЯ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ СВЕРДЛОВИН
План лекції:
1. Загальні положення
2. Фонтанний спосіб експлуатації свердловин
3. Компресорній спосіб експлуатації свердловин
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.