Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 51

Виробництво нафтохімічної сировини. Нафтові фракції і гази не можуть бути безпосередньо перероблені у товарні хімічні продукти. Для такої переробки необхідно спочатку виробити хімічно активні вуглеводні. Це у першу чергу неграничні вуглеводні (олефіни): етилен С2Н4, пропілен С3Н6, бутилен С4Н8 тощо. Основним промисловим методом одержання олефінів  є піроліз газоподібної і рідкої нафтової сировини. Олефіни  виробляють на НПЗ шляхом вторинної переробки нафтової сировини термічним та каталітичним крекінгом. Ще одним видом нафтохімічної сировини є ацетилен С2Н2, який одержують шляхом електрокрекінгу (в умовах вольтової дуги) метану. Ацетилен використовують для виробництва синтетичних прядива і пластмас. Для виробництва синтетичних матеріалів використовуються ароматичні вуглеводні – бензол, толуол, ксилол, нафталін тощо, які вилучають із нафти шляхом піролізу.

Виробництво напівпродуктів. Спирти виробляють шляхом гідратації олефінів – етиловий, ізопропиловий, ізобутиловий та інші спирти. Метиловий спирт отримують гідруванням оксиду вуглецю (з’єднання СО і Н в умовах високих тисків та температур за участі каталізаторів).

Поверхнево-активні речовини  утворюються шляхом взаємодії фенолу з низькомолекулярними  олефінами. ПАР широко використовуються у різних галузях промисловості, сільському господарстві, побуті тощо. У нафтовидобуванні ПАР застосовують для руйнування воднонафтових емульсій, транспортуванні нафти у пласті і по трубопроводах. З їх участю виготовляють сучасні миючі речовини.

Виробництво полімерів. Основними методами синтезу полімерів є полімеризація та поліконденсація. Полімеризацією називають реакцію утворення високомолекулярних речовин шляхом з’єднання кількох молекул мономеру, яке не супроводжується зміною їх складу. При поліконденсації утворення полімерів супроводжується виділенням будь-якої низькомолекулярної речовини (води, спирту, аміаку та ін).  Численність полімерів зумовлює різні технології їх виробництва. Синтетичний каучук, який використовують при виготовленні гумових виробів; вініпласт – для виготовлення електроізоляційних матеріалів, труб, арматури тощо; поліетилен, пенопласт, тефлон. Вихідним матеріалом для виготовлення капрону є капролактам, який отримують шляхом складної переробки фенолу або бензолу. Лавсан виробляють із параксилолу, який є продуктом переробки бензинових фракцій нафти на установках каталітичного риформінгу.

Лекція 17. ЗАСОБИ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ

НАФТИ Й ГАЗУ

План лекції:

1. Історія розвитку транспортування нафти і газу.

2. Сучасні засоби транспортування нафти, нафтопродуктів та газу.

3. Властивості нафти, які впливають на технологію її транспорту

4. Властивості газу, які впливають на технологію його транспорту

5. Зберігання нафти і газу

1. Історія розвитку транспортування нафти і газу. 17 жовтня 1895 року в газеті “С. Петербургские новости” було занотовано, що на Донеччині  при будівництві залізниці  знайдені у землі 16 глечиків стародавньої форми, які були заповнені нафтою. Пізніше було встановлено, що амфори відносяться до ІХ-Х віків і виготовлені у Причорномор’ї. Нафта за своїм складом близька до керченської. Вірогідно, амфори везли до м. Ітіль – столиці Хазарської держави, що містилася у дельті Волги. В землі амфори з нафтою пролежали 1000 років.

Перші нафтоналивні судна  плавали 6000 років тому по Євфрату. Для виготовлення “грецького вогню” нафту в амфорах привозили з Таманського півострова. Із Баку в Західну Європу нафту перевозили у шкіряних мішках на верблюдах. У часи Бориса Годунова нафту до Москви привозили у діжках із Печори (Ухта). У 1725 році було створено першу інструкцію про правила перевезення нафти на суднах по Каспію і Волзі. В 1888 році російськими інженерами було створено танкер “Спаситель”, у якого машинне відділення було розміщено на кормі, що зараз прийняте у світі для танкерів. У Саратові В.Г Шухов створив перші річкові нафтоналивні баржі.

Залізничну   цистерну    першими    створили    американці.

В    1863 році Д.І. Менделєєв запропонував для транспортування нафти трубопроводи. А перший трубопровід діаметром 50 мм і довжиною 6 км було побудовано у 1885 році в Америці. Зроблено це було для того, щоб збити високі тарифи на залізниці. Але сама ідея транспортування рідини по трубах дуже давня.