Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 25

При водонапірному режимі контурна і підошвова вода надходить у поклад і разом с пружними силами газу забезпечує приплив газу до свердловин. Приплив води до газового покладу приводить до уповільнення падіння пластового тиску в процесі його розробки. Від темпів падіння пластового тиску залежить темп падіння дебітів газових свердловин, а це у свою чергу вимагає збільшення кількості свердловин, щоб забезпечити планову кількість видобутого газу.

Як і при розробці нафтових покладів, внаслідок неоднорідності порід колекторів вода  проходить у поклад, що приводить до його передчасному обводненню газових свердловин.

Розрізняють три режими розробки газових покладів: І – період зростаючого видобування газу від 2-3 до 5-7 років; ІІ – період постійного (максимально досягнутого) видобування газу продовжується до виробки 65-75 запасів; ІІІ – період падаючого видобування газу продовжується до рентабельності видобування, що залежить від ціни на газ.

Поклад постійно знаходиться під дією гірського тиску, якій утворюється завдяки ваги гірських порід, що залягають вище. До розробки покладу цей тиск урівноважується пластовим тиском. Коли починається розробка пластовий тиск падає, внаслідок чого пористість колектору зменшується. З однієї сторони це впливає на хід самої розробки, з іншої – виникає осідання поверхні Землі. Наприклад, в Каліфорнії (США) за 27 років експлуатації родовища рівень поверхні землі знизився на 9 м. Внаслідок  розробки Шебелинського газового родовища рівень поверхні землі знизився на 0,8 м. Такі деформації великих масивів гірських порід приводять до порушення роботи нафтогазового обладнання (обсадних колон, трубопроводів тощо). Ці деформації за думкою науковців сприяли виникненню деяких землетрусів у Росії, США та інших місцях.

В процесі видобування газу, при певних термобаричних умовах, у вибої свердловин і в НКТ можуть утворюватися газові гідрати, які погіршують умови експлуатації свердловин. Для боротьби з ними у свердловини періодично закачують метанол.

5. Розроблення газоконденсатних родовищ. Поклади газу, в яких присутні розчинені рідкі вуглеводні (конденсат), звуть газоконденсатними. Вміст конденсату в газі коливається від 50 до 700 см33. Звичайно з глибини 1600 м рідкі вуглеводні повністю розчинені у газі. Маємо однофазний  газовий поклад. З початком розробки покладу пластовий тиск падає, із газу починає випадати конденсат. Тиск, при якому починає випадати конденсат, зветься початковим тиском конденсації.

Розробка газоконденсатного покладу може проводитися у режимі виснаження, або з підтриманням пластового тиску. На виснаження поклади розробляються при незначному вмісті конденсату, коли підтримка пластового тиску з економічних міркувань недоцільна.

При вмісті конденсату більше 160 см33 розробка покладу ведеться з підтримкою пластового тиску шляхом закачування в пласт сухого природного газу. При цьому розробка родовища ведеться при тику більшому ніж початковий тиск конденсації. Видобутий газ підіймається на поверхню, де від нього відділяється конденсат, а сухий газ закачується в пласт для підтримки пластового тиску. Такий метод дозволяє отримати найбільше вилучення конденсату.

Зараз науковці пропонують використовувати замість приданого газу для підтримки пластового тиску використовувати нейтральні гази, такі як азот чи СО2. Розроблена технологія підтримки пластового тиску в газоконденсатних покладах шляхом закачування води загущеною поліакриламідами.

Лекція 8. РОЗРОБЛЕННЯ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩ

План лекції:

1. Штучні методу підтримання пластового тиску

2. Механічні способи підвищення проникності пласта і привибійної зони свердловин.

3. Хімічні способи підвищення проникності пласта і привибійної зони свердловин.

1. Штучні методи підвищення пластового тиску.  Підтримка пластового тискудосягається за допомогою законтурного, приконтурного і  внутрішнього заводнення, а також закачуванням газу в газову шапку пласта. Закачування води у пласт слід починати з самого початку розробки покладу. У цьому випадку є можливість не допустити зниження пластового тиску з причини відбирання нафти з пласту, підтримувати його на первісному рівні, зберігати високі дебіти свердловин, інтенсифікувати розробку родовища і отримати високий коефіцієнт нафтовилучення.