Метан (природний газ)широко розповсюджений у природі. Він завжди є у складі пластової нафти. Окрім того, він розчинений у пластових водах на глибинах 1,5...5 км. Газоподібний метан утворює поклади у пористих гірських породах. Присутність метану зафіксована також на інших планетах Сонячної системи і у космосі. Таке широке його розповсюдження свідчить, що він утворюється різними шляхами.
Вважається, що основна маса метану виникає внаслідок біохімічного і наступного термокаталітичного процесів. Біохімічний процес утворення метану проходить у мулах, ґрунті, осадових породах, гідросфері внаслідок діяльності бактерій, які перетворюють органіку. Із зануренням органічної речовини у глиб Землі перетворення її у газ іде вже за рахунок підвищених температури і тиску в присутності алюмосилікатів, які виконують роль каталізаторів. Діяльність бактерій повністю припиняється при температурі більше ніж 1000 С, тобто повністю включається термокаталітичний процес. Цей процес відрізняється від утворення нафти тим, що зона утворення нафти відповідає температурам порід 60...1500С, які виникають на глибинах 1,5...6 км. У цій зоні теж утворюється метан, але порівняно у малих об’ємах. Але основне газоутворення проходить нижче при температурах 150...2000С і навіть більше. У цій зоні у газ перетворюється не тільки розсіяна органіка, а нафта та сланці, що горять.
Відомо, що метан може утворюватися при метаморфізмі кам’яного вугілля, також при дії на нього радіоактивного випромінювання чи механічного навантаження.
3. Історія відкриття і використання нафти та газу. Першим нафтопродуктом, з яким ознайомилося людство, був асфальт – в’язка смолиста речовина – продукт тривалого вивітрювання нафти. Першим його описав Геродот у 460 році до н.е. (міцний, надійний). Відповідно до Біблії під час потопу Ной смолив свій ковчег природною смолою – асфальтом. При будівництві Вавілонської башти, деяких ділянок Китайської стіни, цитаделі у Мідії тощо каміння скріплювали асфальтом. За 3000 років до н.е. у Єгипті в коморах асфальтом ізолювали підлогу і стіни. Конкістадори в Америці знайшли стародавні дороги, покриті асфальтом.
Мостити вулиці й тротуари у містах Європи почали з кінця 30-их років ХІХ сторіччя. У 1865 році заасфальтували вперше тротуари в Одесі, а з 1866 почали асфальтувати площі, вулиці, подвір’я, тротуари у Петербурзі.
У 1830 році в Австрії К. Рейхенбах одержав рідину, яку назвав “фотоген”. Зараз він має назву “гас”.
У 1825 році біля Моздоку було побудовано перший нафтоперегінний завод, який існував 25 років, а в 1876 році в Баку їх було вже 146. Усі ці заводи працювали для вироблення гасу. Але при цьому утворювалися два додаткові продукти. Перший із них – більш легка фракція нафти – отримав назву “бензин”, другий – густа чорна рідина, котру отримували як залишок – назвали “мазутом”. Тривалий час вони вважалися непотрібними.
У 1866 А.І. Шпаковський винайшов форсунку для спалювання мазуту. Пізніше з нього почали виробляти мастила. Біля 100 років бензин був непотрібним і небезпечним продуктом. Тільки винахід двигуна внутрішнього згоряння у 1879 році відкрив шлях для його широкого використання.
У 1910 році паливний баланс світу складався з вугілля – 65%, деревини – 16%, тваринних жирів – 16%. На частку нафти припадало лише 3%. Але вже у ті часи почалося зростання частки нафти за рахунок автомобільної, авіаційної промисловості, а також річкового і морського флотів. Уже в 1914 році 30% військового флоту Великобританії використовувало нафтове паливо. Нафта стала стратегічною сировиною, володіння якою було ознакою перемоги у війні. У період Другої світової війни Німеччина й Італія використали біля 60 млн. т нафти і нафтопродуктів, у той час США і Великобританія – більше ніж 1500 млн. т.
Зараз нафта є сировиною для виробництва не тільки палива і мастил, а й пральних речовин, лікарських препаратів, сірчаної кислоти, синтетичного білку тощо.
Широке використання природного газу в Україні і світі почалося лише з 50-их років ХХ сторіччя.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.