Саме слово “нафта” трансформувалося з мідійського “нафата” – та, що просочується, та, що витікає. Перси називали словом “нефт” колодязі, з яких видобували нафту для священного вогню. Від цих слів пізніше виникло грецьке слово “нафта”. У середині ХХ ст. нафту визначали латинським словом “петролеум” – кам’яне масло (петрос – каміння, олеум – масло). Ще одна розповсюджена назва нафти – “ойл”.
Окрім освітлення та опалення, стародавні люди
використовувала нафту як ліки. Гіппократом (стародавня Греція) описані багато
рецептів, у яких складовою частиною була нафта. Гучна слава нафті була створена
при використанні її у військовій справі. Ще до нової ери був відомий “грецький
вогонь” (суміш нафти з сіркою і селітрою), за допомогою якого греки спалили
арабський флот під Константинополем. Вояки Київської Русі у боротьбі з половецьким
князем Кончаком використовували стріли, обмотані ганчірками, які були просочені
земляною смолою, тобто нафтою.
Газ є обов’язковим супутником нафти. Кількість газу в нафті оцінюється газовим фактором - кількістю газу в метрах кубічних на один м3 нафти. Ця безрозмірна кількість коливається від одиниць до сотень разів. Той газ, який видобувається разом із нафтою, називається супутнім. В умовах пластів газ може знаходитися і у вільному стані при повному насиченні нафти. Тоді він може накопичуватися у верхній частині покладу (див. рис.1.1) і має тиск, визначений глибиною залягання пласта та градієнтом гірського тиску. Ще з давніх часів людей лякали виверження грязьових вулканів,коли стовп газу на рівному місці раптово вихоплюється з-під землі (води) і спалахує на висоту сотень метрів. У 1958 році такий факел утворився на мілині Каспійського моря на відстані 25 км від Баку. Вогонь мав висоту 500 м і 120 м у діаметрі.
У Китаї ще за 200 років до н.е. газ видобували за допомогою свердловин, які обсаджувалися бамбуковими стовбурами, та використовували для освітлення, опалення і виварювання солі. З кінця ХІХ сторіччя у Європі газ використовувався для освітлення. Спочатку це був штучний газ, який одержували з кам’яного вугілля.
Нафта і газ з точки зору геології – це теж гірські породи, але не тверді, а рідкі й газоподібні. Разом з іншими осадовими породами (торф, вугілля, сланці) вони входять до складу каустобілітів – горючих гірських порід. У складі нафти виділяють елементний, фракційний і груповий склади.
Основними елементами нафти та газу є вуглець (83...87%) і водень (11...14%); окрім цього, зустрічається сірка (до 7%), вона підсилює корозію обладнання; азоту не більш ніж 1,7%, за своєю інертністю він не впливає на процес видобування нафти і газу; кисень зустрічається у сполуках, його не більше ніж 3,6%; металів у нафті дуже мало, їх присутність знаходять тільки у продуктах спалення.
Фракційний склад нафти визначається при розділенні з’єднань за температурою кипіння. Фракція – це частка нафти, яка википає у визначеному інтервалі температур: бензин при 35...2050С, гас при 150...3150С, дизельне паливо при 180...3500С, масла при 3500С і вище.
Під груповим складом нафти розуміють кількісне співвідношення окремих груп вуглеводневих і невуглеводневих сполук. На сьогодні встановлено 425 вуглеводневих сполук, кожна з яких може стати основою утворення нових. Усі вони об’єднані у три групи – метанові (парафінові – CnH2n+2 де n – кількість атомів вуглецю); нафтенові (CnH2n); ароматичні
(CnH2n-6) при n>6.
2. Теорії походження нафти і газу. Вважається, що людством за роки існування видобуто 90 млрд. т нафти, залишено у надрах вироблених родовищ стільки ж, на цей час доведені запаси нафти складають 150 млрд. т; разом це - 330 млрд. т. Яким чином у надрах Землі утворилося це багатство?
Питання про походження нафти має суттєве практичне значення – це шлях до її пошуків. Тому йому в усі часи приділялося достатньо уваги. Першим науковим поглядом на питання походження нафти слід вважати думку
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.