Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 57

Резервуари і резервуарні парки. В системі магістральних нафтопроводів вертикальні і горизонтальні сталеві, а також залізобетонні резервуари. Вони використовуються для: компенсації нерівномірності процесу приймання-відпускання нафти на границях ділянок транспортного ланцюга; обліку нафти; для досягнення необхідної якості нафти (відстоювання води та механічних домі шків, змішування тощо).

Вертикальні сталеві резервуари зі стаціонарною покрівлею (РВС) найбільше розповсюджені. Вони являють собою (рис.18.3)  циліндричний корпус, зварений з листів площею 1,5х6 м, товщиною 4-25 мм, зі щитовою конічною або сферичною покрівлею. Днище резервуару монтується на піщаній подушці і має ухил від центру до периферії. Ємність таких резервуарів від 100 до 50000 м3. Вони розраховані на надлишковий тиск 2000 Па і вакуум 200 Па.

Рис. 18.3. Вертикальний циліндричний резервуар

об’ємом 5000 м3 зі щитовою покрівлею: 1 – корпус;

2 – щитова покрівля; 3 – центральна стійка;

5 – шахтні сходи; 5 – днище.

Подпись:  
Рис. 18.4. Схеми основних типів плаваючих дахів: 
а – дискова; б – одношарова з кільцевим коробом; 
в – одношарова з кільцевим та центральним коробами; 
г – двошарова.

        Вертикальні сталеві циліндричні резервуари з наплавною покрівлею (РВСПК) відрізняються від резервуарів зі стаціонарною покрівлею тим, що в них роль покрівлі виконує диск, виготовлений зі сталевих листів, який плаває на поверхні рідини. Відомі чотири конструкції покрівель (рис.18.4):   дискові, одношарова з кільцевим коробом, одношарова з кільцевим і центральним коробами, двошарова. Двошарові покрівлі найбільше матеріаломісткі, але вони і надійніші у тому, що дискові покрівлі мають меншу плавучість і можуть потонути. У крайньому нижньому положенні покрівля резервуару спирається на стійки довжиною 1,8 м, що дозволяє вести ремонтні роботи. 

Вертикальні сталеві циліндричні резервуари з понтоном (РВСП) – вони за конструкцією подібні резервуарам типу РВС (мають стаціонарну покрівлю), але  обладнані понтоном, який плаває по поверхні нафти (рис.18.5.)

Подпись:  
Рис.18.5. Резервуар з плаваючим металевим понтоном:
1 – ущільнюючий затвор; 2 – периферійний короб понтона;
3 – мембрана з листового металу; 4 – стяжка; 5 – центральний
короб понтона; 6 – направляючя труба; 7 – ущільнення
направляючої труби; 8 – люк-лаз; 9 – опори для понтона;
10 – приймально-роздаточний патрубок з хлопушкою

Подпись:  
Рис. 18.6. Загальний вигляд збірного
циліндричного залізобетонного резервуара:
1 – бокові панелі; 2 – центральна опорна колона;
3 – периферійна опорна колона; 4 – металеве
облицювання; 5 – монолітне залізобетонне
днище; 6 – дах.
Подібно наплавним покрівлям понтон переміщується за напрямною 6, в резервуарі встановлені опорні стійки 9. Понтони бувають металеві або синтетичні. Металеві понтони подібні плаваючим дахам. Синтетичні – складаються з жорсткого кільця, який спирається на поплавки, вкритого водонепроникним килимом із поліамідної плівки. Такі понтони практично не тонуть і мало металоємні.

Залізобетонні резервуари (типу ЖБР) циліндричні і прямокутні (рис.18.6). Їх споруджують об’ємом 100-40000 м3. Вони розраховані на тиск 200 Па і вакуум 100 Па. Залізобетонні резервуари недостатньо герметичні. Зараз практично не споруджуються.

4.Основні об’єкти і споруди магістральних газопроводів. Магістральним трубопроводом (МТ) називають трубопровід, якій призначений для транспортування підготовленого газу з району видобування до споживача. Рух газу за магістральним трубопроводом забезпечується компресорними станціями (КС), що споруджуються через певні відстані. В залежності від робочого тиску в трубі МГ поділяються на два класи:

-  І клас – робочий тиск від 2,5 до 10 МПа включно;

-  ІІ клас – робочий тиск від 1,2 до 2,5 МПа включно.

Газопроводи з тиском менше 1,2 МПа не відносяться до магістральних, звичайно це промислові, заводські, міські та інші трубопроводи.

До складу МГ входять такі основні об’єкти (рис.18.7):

-  головні споруди;

-  компресорні станції (КС);

-  газорозподільчі станції (ГРС);

-  підземні сховища;

-  лінійні споруди.

На головних спорудах проводиться підготовка газу до транспортування (очищення, збезводнювання тощо). У початковий період розробки газового родовища, звичайно, тиск газу достатньо великий, що немає необхідності у головній насосній станції. Її будують пізніше після пуску МГ в експлуатацію.

Компресорні станції призначені для перекачування газу. Крім того на КС проводиться очищення газу. Об’єкти, на яких проходить очищення, компримування, охолодження, перекачування  газу, називають основними. Системи електро- і водопостачання, вентиляції тощо звуть допоміжними.

Газорозподільчі станції споруджують у кінці МГ, або на відводах від нього. Газ, який транспортується МГ, має високий тиск і не може бути безпосередньо спрямований споживачеві. На ГРПС знижують тиск газу, очищають і одоризують (надають специфічний запах) та вимірюють.