Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 18

-  тип долота обирати відповідно до типу порід;

-  знижувати навантаження на долото.

2.  Похило спрямовані свердловини. Такі свердловини будуються тоді, коли проектом передбачено відхилення вибою від вертикалі, а стовбур проводиться за заданою траєкторією. Похилі свердловини використовуються тоді, коли продуктивні пласти залягають під складними для буріння ділянками:

акваторіями морів, озер, річок; під болотами, населеними пунктами тощо.

Профілі похило спрямованих свердловин можна розділити на дві групи:

-  звичайного типу, коли профіль свердловини представляє криву лінію, що лежить у вертикальній площині;

-  профілі просторового типу, у вигляді просторових кривих.

Профілі похило спрямованих свердловин наведені на рис. 5.2. Усі вони мають вертикальну початкову ділянку 1і ділянку 2 –  збільшення зенітного кута (кута нахилу стовбура). Решта ділянок мають різні напрямки.

Профіль типу А завершується прямолінійною похилою ділянкою 3. Його рекомендовано використовувати при бурінні неглибоких свердловин в однопластових родовищах, коли необхідно велике зміщення вибою.

Подпись:  
Рис.5.2. Типи профілів похило-спрямованих свердловин: 1 – похила ділянка; 
2 – ділянка збільшення кута нахилу стовбура; 3 – прямолінійна похила ділянка; 
4 – ділянка зменшення кута нахилу стовбура; 5 – вертикальна ділянка в продуктивному пласті; 6 – Горизонтальна ділянка; 7 – горизонтально роздвоєна ділянка.
 

Профіль типу Б відрізняється від попереднього тим, що він має додаткову ділянку зменшення зенітного кута 4, як завершується у продуктивному пласті вертикальною ділянкою 5. Його рекомендують при проводці глибоких свердловин, які перетинають кілька продуктивних пластів.

Профіль типу В відрізняється від профілю А підвищеною довжиною ділянки 2, яка завершується горизонтальною ділянкою 6. Такий профіль використовується для витримування необхідного кута входження у продуктивний пласт, щоб відкрити його на максимальну потужність.

Профіль типу Г відрізняється від попереднього тим, що він завершується кількома горизонтальними ділянками для максимального відкривання потужного продуктивного пласту.

Для відхилення свердловини від вертикалі використовують спеціальне обладнання: криву бурову трубу, кривий перевідник та відхилювачі різних типів.

Відомо, що продуктивність свердловин з горизонтальними ділянками набагато більша ніж для вертикальних. Відношення продуктивності горизонтальних свердловин до такого ж показника вертикальних складає в Канаді –  4,1; США – 3,2; Росії – 2,2.

3. Буріння свердловин на морі. На сьогодні більше 30% нафти, яка видобувається у Світі, отримано з під товщі води. Яким чином видобувають нафту і газ в умовах акваторій морів і океанів? Найпростіше рішення – на мілководді занурюють палі, на них встановлюють платформу, а на ній встановлюють бурову вишку і необхідне обладнання.

Інший підхід – продовжити берег зсипанням мілководдя ґрунтом і вже на штучному півострові встановити бурові вишки і проводити буріння.

Коли пів віку тому були відкрити родовища вуглеводнів у Північному морі, виник сміливий проект його осушення. Діло у тому, що середня глибина Північного моря не перевищує 70 м, а значна частина має глибину 40 м. Було запропоновано влаштувати дві дамби. Одна в районі Ла-Маншу біля Дувра, друга між Данією і Шотландією довжиною більше 700 км.   З огородженій таким чином ділянці моря викачати воду і усі роботи вести по сухому дну. На щастя цьому плану не судилося реалізуватися, цей проект залишився лише на папері.

У 1949 році в Каспійському морі в 40 кілометрах від берегу була пробурена перша в СРСР свердловина на морі. Так почалося будівництво міста у морі Нафтове Каміння. Але влаштування естакад дуже витратна справа, та й їх зведення  можливе лише на мілководді.

При бурінні нафтових і газових свердловин у глибоководних районах морів і океанів використання стаціонарних платформ технічно складно та економічно недоцільно. Для цього створені плавучі бурові установки спроможні самостійно, або за допомогою буксирів змінювати райони буріння.

Розрізняють самопідйомні бурові платформи, напівзанурені бурові платформи і бурові платформи гравітаційного типу.

Самопідйомна  бурова платформа (рис.5.3) представляє собою понтон 1 с отвором, над яким розташована бурова вишка. На платформі понтона розміщується бурове обладнання багатоповерхова рубка з каютами для екіпажу і робочих, електростанція та склади. У кутах платформи встановлені багатометрові колони-опори 2.