Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 16

- розміри каналів, які утворюються у породі пласту, значно перевищують аналогічні розміри, що утворюються за допомогою інших методів перфорації (рис. 4.4);

- при цьому не розтріскується цементне каміння і порушень обсадної колони; можливо проводити перфорацію при високих температурах;

- попереджаються раптові викиди, особливо у фонтанних свердловинах;

- метод передбачає утворення вертикальних щілин в обсадній колоні і значне проникнення у нафтові пласти, що забезпечує відкриття усіх нафтонасичених пластів і пропластків;

- метод з великою ефективністю використовується для розкриття тонкошарових розрізів великої потужності.

Коли пласт має добрі колекторські властивості, мало забруднений у процесі буріння і спроможний сам очищуватися, розкриття пласту можливо проводити тоді, коли тиск у свердловині більший пластового. При цьому необ-хідно свердловину заповнювати розчинами, які не спроможні забивати перфораційні канали, розчинами з додаванням ПАР, нафти, а також розчинами на нафтовій основі. Перепад тиску повинен не перебільшувати 3-5 МПа. Розкриття пласту при депресії, тобто коли тиск у свердловині нижче пластового (чи при рівних тисках) проводять при значному зниженні проникності у біля свердловинній зоні; при відсутності притоку після перфорації із інтервалів, які були рекомендовані геофізичною службою для випробовувань; при аномальних пластових тисках.

Перфорацію при депресії проводять при герметизованому гирлі свердловини. Депресію на пласт створюють за допомогою використання легких розчинів чи зниженням рівня розчину у свердловині. У цих умовах перевагу віддають малогабаритним руйнуючим кумулятивним перфораторам, які опускають на компресорних трубах.

Вибір типу перфоратора визначається геологічною характеристикою об’єкту випробовувань і технічним станом свердловини. Слід враховувати, що кульові перфоратори дозволяють отримувати довгі канали великого діаметру із мережею тріщин навкруги їх. Використовувати їх доцільно у пластах із незадовільними колекторськими властивостями, при значному забрудненні пласту у процесі буріння. Необхідна умова успішного використання кульових перфораторів – гірські породи малої чи середньої твердості (р_ш ≤ 4,0 МПа). У твердих відкладах більш ефективні кумулятивні перфоратори.

Освоєння свердловин полягає у виконанні комплексу робіт, які приводять з метою викликання припливу вуглеводнів з пласту до свердловини. В процесі перфорації можливе попадання у пори пласту води, розчину, що є перепоною для вільного руху вуглеводнів. У таких випадках проводять спеціальні роботи для штучного виклику припливу.

Заміна у стовбурі свердловини рідини більшої щільності на рідину меншої щільності (рис.4.5). Звичайно, що стовп більш щільної рідини передає на пласт більший протитиск. Тиск на пласт можливо зменшити удвічі, коли замінити водою з питомою вагою γ_в = 10 кН/м³ буровий розчин з γ_р = 20 кН/м³.

Зниження тиску на пласт компресором (рис.4.6). Коли заміна бурового розчину водою не приносить бажаного ефекту, заміняють воду стовпом повітря до рівня башмака насосно-компресорних труб шляхом подавання його компресором.

Свабування. Метод полягає у спусканні у НКТ спеціального поршня-свабу, який обладнаний зворотнім клапаном (рис.4.7). Коли сваб опускається у свердловину, він пропускає крізь себе рідину. При підніманні його догори стовп води товщиною до 1000 м над свабом піднімається разом з ним, що суттєво знижує тиск на пласт.

Лекція № 5. БУРІННЯ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ СВЕРДЛОВИН

План лекції :

1. Ускладнення, які виникають при бурінні.

2. Похило спрямовані свердловини.

3. Буріння свердловин на морі.