Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 44

Послідовність введення свердловин в експлуатацію залежить від багатьох факторів: плану видобування, темпів будівництва промислових споруд, наявності бурових установок і т.п. Використовують «згущуючи» і «повзучі» схеми розбурювання свердловин. У першому випадку бурять свердловини по широкій мережі, а потім згущують її шляхом буріння свердловин між вже існуючими. У другому – спочатку бурять усі проектні свердловини на одній ділянці покладу, а вже потім розбурюють інші ділянки. «Згущуючу» схему використовують при розбурюванні і розробці крупних родовищ з складною геологічною будовою продуктивних пластів, а «повзучу» - на родовищах із складним рельєфом місцевості.

Спосіб експлуатації свердловин обирається в залежності від того, що добувається нафта чи газ, величини пластового тиску і глибини розташування і потужності продуктивних пластів, в’язкості пластового флюїду та ряду інших факторів.

Встановлення технологічних режимів експлуатації свердловин зводиться до планування темпів відбору флюїду. Режими роботи свердловин змінюються у часі в залежності від стану роботи покладу  (положення контурів газо- і нафтоносності, обводнення свердловин, технічного стану експлуатаційної колони, способу експлуатації свердловин тощо).

Рекомендації з регулювання баласту пластової енергії у покладах повинні містити дані про способи підтримання пластового тиску ( заводненням чи закачуванням газу у пласт), а також об’ємів робочих агентів, які закачуються у пласт.

Обрана система розробки родовища повинна забезпечувати найбільші коефіцієнти нафто-, газо-, конденсатовіддавання, охорону надр і навколишнього середовища при мінімальних приведених витратах.

3.  Інформаційні технології у нафтогазовидобуванні. Інформаційні системи існували з моменту виникнення суспільства, окільна на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготованої інформації. Особливо це торкається процесів з виробництва матеріальних нематеріальних благ, так як вони життєво важливі для розвитку суспільства. Виробничі процеси вдосконалюються найбільш динамічно. З їх розвитком ускладнювалося управління ними, що у свою чергу стимулює удосконалення і розвиток інформаційних систем.

Необхідність в управлінні виникає у тому випадку, коли виникає необхідність координації дій певного колективу, об’єднаного для досягнення загальних цілей. Такими цілями можуть бути: забезпечення стабільності функціонування, або виживання об’єкта в конкурентній боротьбі, одержання максимального прибутку тощо.  Цілі спочатку мають узагальнений характер, але потім в процесі уточнення вони формуються апаратом управління у вигляді цільових функцій.

Відповідно до кібернетичного підходу «система управління» представляє собою сукупність об’єкту управління, наприклад підприємство (нафтогазовидобувне – НГВУ) і суб’єкту управління – апарат управління (рис.14.1).

Подпись:  
Рис.14.1. Структура системи управління
Останній об’єднує в собі спеціалістів, які формулюють цілі, розробляють плани, розробляють  вимоги до прийнятих рішень, а також контролюють їх виконання. В задачу об’єкту управління входить виконання планів, які були вироблені управлінням, тобто реалізація тих дій, для чого було створено систему управління.

Обидва компонента системи зв’язані між собою прямим (П) і зворотнім(З) зв’язками. Прямий зв'язок представляється потоком директивної інформації, яку спрямовує апарат управління об’єкту управління.  Зворотний зв'язок це є потік звітної інформації про виконання прийнятих рішень, який спрямовується к зворотному напрямку.

Зовнішнє середовище (порушення подавання електроенергії, несприятливі погодні умови і т. ін.) теж впливає на рішення апарата управління.

Взаємозв’язок інформаційних потоків П і О, засобів обробки, передавання і зберігання даних, а також співробітників апарату управління, які виконують роботи по узагальненню даних, складає інформативну систему  об’єкту, що управляється.

Інформативна технологія – це система методів і способів збирання, накопичення і обробки інформації на підставі використання засобів обчислюваної техніки.