Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 54

Температура сполоху пари – температура, при якій пара рідини , нагрітої при певних умовах, утворює з повітрям суміш, яка сполохує при піднесенні відкритого полум’я. Нафта з температурою сполоху 610С і нижче відноситься до тої, що сполохує легко, більше – горюча.

Температура загоряння – температура при якій нафта горить при піднесенні відкритого вогню. Вона на 10-500С вища ніж температура сполоху.

Температура само загоряння – температура, при якій нафта горить без піднесення вогню 100-4500С.

Електризація – забезпечена діелектричними властивостями нафти. Енергія накопичується за рахунок тертя о стінки трубопроводів. Для сполоху достатньо розряду з енергією 4-8 кВт.

Токсичність – нафти і нафтопродуктів полягає у тому, що їх пара отруює організм людини.

4.  Властивості газу, які впливають на технологію його транспорту. Основними властивостями газів, які впливають на технологію їх транспорту за трубопроводами, є щільність, в’язкість, стисливість і спроможність утворювати газові гідратів.

Щільність газів  залежить від тиску і температури. Так як при русі за газопроводом тиск зменшується, то щільність газу змешується і швидкість його руху зростає. Таким чином на відміну від нафти газ за трубопроводом рухається з прискоренням.

В’язкість газу на відміну від в’язкості нафти змінюється прямо пропорційно зміні температурі, тобто зі збільшенням температури вона теж зростає і навпаки. Цю властивість використовують на практиці: охолоджують гази після компримування , досягають зменшення втрат тиску на подолання сил тертя у газопроводі.

Стисливість – це властивість газу зменшувати свій об’єм при збільшенні тиску.  Завдяки стисливості у газгольдерах можна зберігати об’єми газу у кілька порядків більші, об’єму ємності.

Гідратоутворення – коли газ містить пару води, то при певних термобаричних умовах утворюються гідрати, які частково чи повністю перекривають переріз трубопроводу. Щоб уникнути цього необхідно сушити газ.

Охолодження газу при дроселюванні тиску зветься ефектом Джоуля-Томпсона. Інтенсивність охолодження характеризується коефіцієнтом Di, величина якого залежить від тиску і температури газу. Коли дроселювати газ з 5,15 МПа до атмосферного, його температура знизиться на 200С.

5. Зберігання нафти й газу. Перші сховища нафти - прототип сучасної нафтобази - з’явилися у Росії в ХVII ст. Нафта зберігалася у земляних ямах глибиною 4...5 м, улаштованих у глинистих ґрунтах, або у підземних кам’яних  резервуарах, зацементованих особливим цементом і перекритих кам’яними шатровими покрівлями. Ємність таких резервуарів досягала 50000 м3. Вони були побудовані у районі Бакинських нафтопромислів.

Перша нафта у Росію прийшла по Каспійському морю й далі по Волзі та її притоках. За цим напрямком будувалися перші нафтобази. Прикладом такої бази може служити Сімонівська нафтобаза, яка була побудована у Москві у 1895 році. Нафтопродукти, які надходили на базу, розфасовувалися  у діжки і бідони й доставлялися споживачеві залізницею та гужовим транспортом. Кожну добу жителям Москви продавалося до 40 пудів гасу для освітлення. Зберігалися нафтопродукти у 10 резервуарах загальною ємністю 50 тис. м3. У них зберігали гас, топковий мазут і масла.

Важливою спорудою у системі зберігання нафти і нафтопродуктів є резервуари. І зараз ще використовуються земляні резервуари – при ліквідації аварій на магістральних нафтопроводах. У них стікають нафтопродукти, і вони розташовуються у знижених місцях за рельєфом.

Кам’яні резервуари вміли робити герметичними за рахунок використання спеціальних цементів і використання гідроізоляційних матеріалів. Але в них були великі втрати за рахунок випаровування. Від морозів мурування руйнувалося, втрати збільшувалися.

Залізобетонні резервуари ємністю 100 м3 уперше були споруджені у Баку в 1912 році. Вже у 30-і роки ХХ сторіччя у Москві було споруджено залізобетонний резервуар ємністю 7000 м3. Вони споруджувалися прямокутної і циліндричної форми з плоскими чи куполоподібними покрівлями. Практика показала, що залізобетонні резервуари доцільно використовувати для зберігання тільки темних нафтопродуктів, оскільки їх покрівля проникна для пари вуглеводневих рідин. Зараз такі резервуари не будують.