Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 24

- методи, які підвищують проникність пласта і привибійної зони (соляно- кислотна обробка привибійної зони пласта, гідророзрив пласта тощо);

-  методи підвищення нафтовіддавання і газовіддавання пластів.

3.  Розроблення нафтових родовищ. Нафтові і газові родовища бувають можуть бути з одним продуктивним пластом, чи з кількома за глибиною – такі родовища називаються багатопластовими.

Існує багато схем розробки нафтових родовищ, які відрізняються одне від одного. Тому перед початком розбурювання і введення родовища в розробку необхідно обрати найбільш раціональну схему, яка забезпечить отримання найкращих техніко-економічних показників.

Раціональна схема розробки на багатопластовому родовищі потребує комплексного рішення таких основних заходів, як:

1.  Вибір основних(базисних) та зворотних горизонтів і визначення термінів їх введення у розробку.

Базисний горизонт це найбільший за розмірами і запасами, а також найбільш вивчений порівняно з іншими.

Зворотні горизонти – менше продуктивні з меншими запасами менше вивчені пласти. Зворотні горизонти вводять в розробку після завершення розробки основного (базисного) горизонту. Ці пласти залягають вище основного. Тому свердловини бурять за обраною мережею на основний пласт.

Після завершення розробки в свердловинах встановлюються цементні пласти (відсікається   основний горизонт), проводять перфорацію зворотних горизонтів, які лежать вище, і вводять їх у розробку. Звичайно, можна відразу бурити свердловини на основний і зворотні горизонти. Тобто розробляти кожен поклад окремо. При цьому буде забезпечено швидке зростання видобутку нафти, але це потребує значних капітальних вкладень. Тому питання вирішується порівнянням конкурентоспроможних варіантів розробки

2.  Головним фактором який впливає на величину нафтовилучення і об’єми капітальних вкладень при введенні родовища в розроблення, є вибір мережі свердловин. Враховуючи, що половина капітальних вкладень витрачається на будівництво свердловин, кількість свердловин на родовищі  має суттєве значення при оцінці економічної ефективності розробки родовища. В залежності від геологічної будови родовища свердловини розташування свердловин може бути рівномірним за площею, або рядами. Відстань між свердловинами обирається залежно від колекторських властивостей пласта і властивостей флюїду. Оптимальна відстань між свердловинами в конкретних умовах   на підставі гідродинамічних розрахунків. При усіх рівних умовах у цих розрахунках в’язкість нафти відіграє вирішальну роль. Сітка свердловин на першому етапі розробки може бути рідкою, у наступному вона може бути ущільнена при детальному вивченні родовища.

3.  Встановлення режиму нафтових і нагнітальних свердловин. При цьому плануються темпи відбирання нафти і закачування агенту впливу в пласт для підтримки пластового тиску на певний період. Режими роботи свердловин змінюються у часі в залежності від стану розробки покладів (стан пластового тиску, обводненість, положення контуру нафтоносності, використаного обладнання для видобування нафти, закачування реагенту у пласт для підтримки пластового тиску тощо).

4. Розроблення газових родовищ. Відмінність розробки газових родовищ від нафтових полягає у різниці властивостей нафти і газу. Газ володіє меншою в’язкістю порівняно з нафтою у 100 разів і значно більшою стисливістю.

Стиснений газ володіє високою пружністю, що навіть при тиску близькому до атмосферного рухається у пористому середовищі. Газові свердловини забезпечують видобування при малому пластовому тиску, але при цьому, відповідно, маємо малий дебіт. Видобування припиняють, коли витрати на вилучення газу перевищують його вартість. Коефіцієнт газовилучення газових покладів звичайно дорівнює 0,75-0,85.

Під режимом газових родовищ розуміють дію рушійних сил, які забезпечують приплив газу до експлуатаційним свердловинам. Існують два режиму роботи газових родовищ: газовий і водонапірний. Приплив газу до свердловин при газовому режимі забезпечується пружною енергією стисненого газу. При цьому контурна чи підошвова вода практично не надходить у поклад.