Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 35

Система збирання, транспорту та підготовки нафти і газу на промислах дозволяє вирішувати:

-  збирання нафти і газу від свердловин за викидними лініями до ГВУ;

-  вимірювання дебітів нафти і газу на ГВУ;

-  відділення газу від нафти;

-  транспорт нафти і газу по закритій системі на ДНС чи на ЦЗП;

-  збезводнювання, розсолення,  стабілізацію;

-  очищення газу від непотрібних  домішків;

-  урахування нафти і газу, передавання нафти нафтопровідним управлінням і подальше її транспортування до НПЗ.

В залежності від місцевих умов, рельєфу місцевості, об’ємів видобування нафти і газу система збирання, транспорту та підготовки нафти і газу на промислах може змінюватися. Універсальної схеми не існує.

2.  Самопливні двотрубні системи збирання. На початку розробки родовищ Дніпровсько-Донецької западини в Україні використовувалися негерметизовані двохтрубні самопливні системи збирання і транспорту нафти і газу (рис.11.1).

При самопливній двохтрубній системі збирання  продукція свердловин спочатку розділяється при тиску 0,6 МПа. Газ, який при цьому виділяється, під власним тиском транспортується до компресорної станції чи відразу на  газопереробний завод (ГПЗ), коли він розташований поблизу. Рідка фаза спрямовується на другу фазу сепарації. Газ, який при цьому виділяється, використовується на власні потреби (спалюється). Нафта з водою самопливом надходить до резервуарів накопичення, а з них насосами – до резервуарів центрального збірного пункту (ЦСП). Система має технологічні недоліки і великі втрати, тому зараз вона використовується лише на старих промислах.

Недоліками такої системи були:

-  велика металоємність при облаштуванні промислу;

-  великі втрати нафти і газу в процесі прийнятої технології збирання і транспортування нафти і газу;

-  недосконалість самопливної системи приводила до частих виливів нафти і забрудненню навколишнього середовища.

В результаті було створено закриту систему збирання і підготовки  нафти і газу з багатоступеневою сепарацією на збірних пунктах.

Відповідно до закритої системи продукція свердловин під тиском на гирлі 0,8-1,0 МПа надходить на групову вимірну установку(ГВУ), де виміряють дебіт. Далі з ГВУ нафтовим колектором нафта надходить на ЦЗП де знаходиться установка підготовки нафти (УПН).

3. Високонапірна однотрубна система збирання (рис.11.2) характерна

тим, що за її допомогою продукція свердловин відразу транспортується  на ЦЗП за рахунок високих гирлових тисків (6...7 МПа). Це дозволяє відмовитися від ділянкових збірних пунктів,  приводить до концентрації технологічного обладнання, скорочується металоємність збірної мережі, не потрібні проміжні насосні станції тощо.

Недоліком такої системи є те, що транспортується на великі відстані суміш, в якій до 90% газу (за об’ємом). Це негативно впливає на роботу трубопроводів. Така система збирання продукції свердловин може бути використана на родовищах із високими пластовими тисками.

4. Напірна система збирання (рис.11.3) використовує однотрубний транспорт нафти й газу на ділянкові сепараційні установки, розташовані на відстані до 7 км від свердловин, та газонасиченої нафти в однофазному стані до ЦЗП на відстань 100 км і більше. Продукція свердловин спочатку подається на майданчик дожимної насосної станції, де при тисках 0,6...0,8 МПа у сепараторах першого ступеня відділяється частина газу, який потім транспортується на ГПЗ безкомпресорним способом. Потім нафта з газом, який залишився, відцентровими насосами транспортується на ЦЗП. Там на сепараторах другого ступеня повністю виділяють газ, який транспортується на ГПЗ. Дегазована нафта самопливом надходить у резервуари сировини.

Зараз у розвинутих нафтових регіонах упроваджуються у виробництво нові, більш ефективні системи збирання продукції свердловин. При цьому враховуються сучасні досягнення техніки і технології видобування нафти й газу, а також місцеві умови їх видобування.