Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 26

Метод законтурного заводнення (рис.8.1,а) використовують при розробленні порівняно невеликих покладів з продуктивними пластами достатньо високою проникністю. Він полягає у закачуванні води в пласт крізь нагнітальні свердловини, які розміщуються за зовнішнім контуром нафтоносності  на відстані 400-800 м, для щоб створити рівномірний вплив на поклад і не допустити прориву води до експлуатаційних свердловин.         

Експлуатаційні свердловини розміщуються в середині контуру. Внаслідок заводнення приплив води до пласту збільшується і тиск у покладі підтримується на високому рівні. Цим досягається високий рівень нафтовилучення. До недоліків законтурного заводнення слід віднести завищені витрати води і деяку повільність дії на пласт з причини віддалення нагнітальних свердловин від покладу.

Метод приконтурного заводнення(рис.8.1,б) використовують на родовищах із низькою проникністю продуктивних пластів у частині, яка заповнена водою. Нагнітальні свердловини розміщують поблизу контуру нафтоносності чи безпосередньо на ньому.

Метод внутрішнього заводнення (рис.8.1,в) використовується для інтенсивного розроблення нафтового покладу, який займає значну площу. Сутність цього методу полягає у штучному поділі покладу на окремі ділянки так, що для кожного створюється ніби законтурне заводнення.

Із сказаного видно, що методами заводнення штучно створюється жорстководонапірний режим роботи покладу.

Щоб утримувати середній пластовий тиск у нафтовому покладі необхідно в нього закачувати стільки води, скільки з нього вилучено нафти і газу. На багатьох родовищах, де пластовий тиск вище тиску насичення нафти попутнім газом, одна тонна нафти разом з газом займає об’єм 1,4-1,6 м³. Це свідчить про те, що для вилучення однієї тонни такої нафти необхідно закачати у пласт 1,4-1,6 м³ води. Слід відмітити, що при витримуванні вказаного балансу пластовий тиск в покладі зменшується з причин втрат води за рахунок її витікання за зону покладу і втрат її об’ємів при транспортуванні до покладу. За загальними даними ці втрати складають 15-20% загального об’єму, тобто для видобутку однієї тонни нафти у продуктивний пласт слід закачувати 1,6-1,4 м³ води.

Для підтримки пластового тиску використовують також метод закачування газу в газову шапку нафтового пласта (рис.8.2). Для цього використовують газ, який відділено при видобуванні нафти. Завдяки цим заходам збільшується тиск на нафтову частину покладу, тобто дебіти експлуатаційних свердловин зростають. Для нагнітання газу використовують вже відпрацьовані свердловини чи бурять спеціальні. Нагнітання газу  проводять при тисках вище від пластового на 10...20%. Цим штучно створюється газонапірний режим роботи покладу.

Як видно, при закачуванні газу у газову шапку штучно створюється газонапірний режим роботи покладу. Зараз цей метод використовується рідко тому, що сучасні технології видобування нафти передбачають утилізацію супутнього газу і використання його для підтримки пластового тиску є нерентабельним.

2. Механічні способи підвищення проникності пласта і привибійної зони свердловин. Ці діївикористовують, коли приплив нафти та газу до свердловини зменшується. Причина полягає у забрудненні привибійної зони – заповненні пор твердими і розбухлими частинками породи, важкими смолистими залишками нафти, солями, які випадають із пластової води, відкладами парафіну, гідратами (у газових пластах) тощо. Для збільшення проникності привибійної зони використовують механічні, хімічні й фізичні методи.

До механічних методів відносяться гідравлічний розрив пласту (ГРП), гідропіскоструминна перфорація (ГПП) і торпедування свердловин.

Гідравлічний розрив пласта (рис. 8.3) проводиться шляхом закачування у свердловину нафти, нафтопродуктів,  води та інших рідин при тиску 60 МПа. Унаслідок цього у породах утворюються нові і розширюються старі тріщини. Щоб тріщини не закривалися, після зняття тиску в рідину додають пісок, скляні кульки, лушпайки волоських горіхів. Цей метод дає найбільший ефект за низької проникності пласта і привибійної зони. Від дозволяє збільшити дебіт свердловин у 2...3 рази.