Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 42

3. Дослідження свердловин на несталому режимі роботи. Визначення параметрів пласту і свердловин за даним методом досліджень базується на використанні процесу перерозподілу вибійного тиску після пуску чи припинення роботи свердловини. Метод використовується при будь-якому способі експлуатації свердловин. Після пуску свердловини виміряється швидкість відновлення пластового тиску і будується відповідний графік.

Графіки зміни тиску на вибою свердловини після припинення закачування чи відбору дістали назву кривих відновлення тиску (КВТ).

Для знімання КВТ необхідно зупинити на деякий час видобувну свердловину, яка вже працювала з постійним дебітом. В процесі досліджень проводиться запис вибійного тиску Р_виб. як функція часу проведення випробовувань. За стандартом інтерпретація результатів досліджень за допомогою графіка Хорнера (рис.13.3)., координатами якого є вибійний тиск Р_виб і логарифм показника часу, який визначається за формулою: , де - період роботи свердловини до початку випробовувань; - час проведення випробовувань.

За КВТ можливо визначити: проник-ність пласту ; коефіцієнт продуктив-ності К_пр; скін-фактор ; середній пластовий тиск .

Скін-фактор – це ефект встановлений у 1953 році Ван Евердінгером і Херстом, який визначається різницею тисків при сталому режимі фільтрації навколо свердловини, привибійна зона яких має різну проникність з продуктивним пластом.

На графіку рис.13.3 є початкова криволінійна ділянка, яка зветься ефектом післяпритоку, що спостерігається після зупинення свердловини і свідчить про продовження припливу рідини до свердловини. Цей ефект впливає на поведінку кривої тиску на графіку Хорнера. Прямолінійна ділянка графіку встановлюється тільки після закінчення впливу ефекту.

Порядок проведення досліджень свердловин методом КВТ:

-   на протязі 5-7 діб до початку випробовувань потрібно: по можливості підтримувати постійний дебіт свердловини; виміряти вибійний тиск; не змінювати режими роботи сусідніх свердловин;

-  перед припиненням роботи свердловини виміряти: дебіт свердловини q_s, м³/добу; вибійний тиск P_заб, МПа;

-  синхронізувати час глибинного манометру та датчика положення і швидкості;

-  задіяти глибинний манометр в роботу;

-  опустити глибинний манометр на необхідну глибину і витримати не менше 30 хвилин для запису вибійного тиску;

-  зупинити свердловину на дослідження і продовжити запис вибійного тиску;

-  підняти глибинний манометр зі свердловини;

-  відкрити штуцер гирлової арматури.

4.  Техніка і технологія дослідження свердловин. Пластовий і вибійний тиск виміряється за допомогою глибинних манометрів: геликсних, пружинно-поршньових, диференційних. Для визначення профілю припливу в добувних свердловинах використовують глибинні дебітомір-витратоміри. Температуру за розрізом пласту визначають електричними термометрами, які опускають до свердловини на електричному кабелі.

Перед проведенням досліджень свердловини її гирло обладнується відповідною арматурою. Прилади вводяться у свердловину, яка працює при певному тиску. Для роботи в таких умовах на гирлі свердловини для герметизації  встановлюють спеціальний сальниковий пристрій, який зветься лубрикатор (рис.13.4).

Лубрикатор складається з корпусу 1, який встановлюється на верхній фланець буферної засувки 2 арматури гирла свердловини. Розміри корпусу повинні відповідати розмірам приладів 3, які опускаються у свердловину. У верхній частині корпусу розташований сальник 4 і кронштейн 5, який утримує ролик 6. Лубрикатор має спускний кран 7 і відвід 8.

Встановлення лубрикатор проводиться при закритій засувці 2 без припинення і порушення режиму роботи свердловини, нафта з якої постійно надходить через відвід 9.

Перед спусканням приладу до свердловини знімається верхня кришка лубрикатор 4, крізь яку протягується каротажний  кабель чи проволока. Глибинний прилад приєднують до проволоки і вводять до корпусу лубрикатора і загвинчують кришку сальника. Проволока спрямовується на ролик 6 і далі до барабану лебідки. Після збирання лубрикатора відкривається засувка 2, тиск вирівнюється і прилад спускається до свердловини. Після проведення вимірів процес виконується у зворотному порядку.