Характеристика геологічних умов та флюїду. Розробка покладів. Теоретичні основи експлуатації свердловин. Збирання, транспорт і підготовка продукції свердловин, страница 8

Промивати свердловину нафтою не завжди бажано і можливо. Значно понизити густину рідини в свердловині можна шляхом одночасного нагнітання в неї води (або нафти) та газу (або повітря). До свердловини, крім водяної (нафтової), підводять також газову (повітряну) лінію. Спочатку нагнітають рідину в кільцевий простір. Після встановлення циркуляції рідини відкривають засувку на газовій лінії й у свердловину подають стиснутий газ (повітря), не перериваючи нагнітання рідини. Газ, потрапляючи разом з рідиною в труби, газує її. Кількість газу, який нагнітається, поступово збільшують, зменшуючи відповідно подачу в свердловину рідини, і, нарешті, повністю переходять на нагнітання газу. При нагнітанні рідини з газом необхідно, щоб швидкість спадного потоку була більша від швидкості спливання пухирців газу. В такий спосіб досягається поступове зниження тиску на вибій, що і сприяє поступовому збільшенню припливу нафти з пласта в свердловину. Цей спосіб широко застосовується на південних промислах з пухкими породами на вибої.

На промислах країни використовують також компресорний спосіб виклику припливу. В цьому випадкові свердловину промивають водою короткочасно, лише для розрідження розчину, а іноді й зовсім не промивають. У кільцевий простір компресором нагнітають газ або повітря, що витісняє рідину в центральні труби. Коли рівень у затрубному просторі доведений до башмака труб, газ потрапляє в колону та газує рідину, щільність суміші знижується, рівень у трубах підвищується до устя і, нарешті, відбувається викид. При переливанні рідини тиск на вибій падає й свердловина переходить на фонтанування. Після цього компресор відключають.

При компресорному способі виклику припливу різко знижується забійний тиск, що супроводжується посиленим надходженням рідини і газу з пласта. В умовах пухких порід це призводить до руйнування пласта, виносу піску в свердловину, що сильно затрудняє її експлуатацію. За наявності ж стійких порід компресорний спосіб дозволяє швидко освоїти свердловини.

Зниження рівня рідини у свердловині за допомогою поршня

Досить широко розповсюджений метод виклику припливу поршнюванням, що полягає в наступному. У фонтанні труби на сталевому канаті спускають поршень, оснащений клапаном, що відкривається нагору. При спуску поршня клапан відкривається і пропускає рідину, при підйомі – закривається та стовп рідини над поршнем, виноситься на поверхню. Багаторазові спуск і підйом поршня приводять  до поступового зниження рівня рідини в свердловині. Якщо очікується, що свердловина буде фонтанною, поршнювання роблять через фонтанну арматуру. Істотний недолік цього методу – необхідність працювати при відкритому усті, що пов’язано з небезпекою викиду. Тому останнім часом поршювання застосовується переважно при освоєнні нагнітальних свердловин.

Крім згаданих методів виклику притоку, застосовують також деякі різновиди й комбінації цих методів: поршнювання з підкачуванням повітря в кільцевий простір, компресорний з періодичною розрядкою тиску, підкачуванням нафти.

Жоден з описаних методів освоєння свердловин не є універсальним. Тому метод виклику припливу вибирають, виходячи з геологічних і технологічних умов експлуатації покладу з урахуванням індивідуальних особливостей кожної свердловини. Найкращі результати дає рівномірне й поступове дренування пласта і повне очищення його шляхом нефорсованого добору рідини зі свердловини та поступового зниження тиску на вибій. Після початку роботи свердловині дають можливість самоочиститися. Стовбур і привибійну зону фонтанних свердловин очищають від бурового бруду при відкритому фонтануванні через викидну засувку гирлової арматури. Після цього свердловину досліджують на приплив та, встановивши норму видобутку, здають її в експлуатацію.

Освоєння нагнітальних свердловин