Характеристика геологічних умов та флюїду. Розробка покладів. Теоретичні основи експлуатації свердловин. Збирання, транспорт і підготовка продукції свердловин, страница 33

Метод циклічного заводнення особливо ефективний у системах розробки, які поєднують підвищення тиску нагнітання з періодичним зниженням пластового тиску нижче від тиску насичення нафти газом у пластах з великою неоднорідністю колектора.

 Заводнення з водорозчинними ПАР

Збільшення нафтовіддачі пластів за допомогою цього методу забезпечується в результаті зниження поверхневого натягу на межі нафти і рідини, що витісняє нафту, і нафта-порода. Встановлено, що з підвищенням полярності й густини нафти, вмісту в ній асфальтенів та смол, а також неоднорідності пластів зростає ефективність методу порівняно зі звичайним заводненням. Однак даний метод не рекомендується для застосування у випадках високої в'язкості нафти (більше 50 мПас). Ефективність заводнення з водорозчинними ПАР різко знижується під час збільшення обводненості пластів. Тому переважає застосування методу з початку заводнення пластів.

 Заводнення з полімерами

Суть методу полягає у вирівнюванні рухомостей нафти й агента, який витісняє вуглеводні, що зумовлює збільшення охоплення пластів впливом. На практиці з метою економії полімеру для загущення води і підвищення економічної ефективності методу застосовують технологію заводнення, за якої спочатку в пласт запомповують облямівку загущеної води з її подальшим просуванням звичайною водою. Досліди показують, що при цьому перед загущеною водою утворюється вал похованої води, потім вал нафти, котра витісняється розчином. Відносна технологічна ефективність методу полімерного заводнення зростає порівнянно зі звичайним заводненням для високов'язких нафт. Але у випадку дуже високої в'язкості нафт 100 та більше мПас ефективність методу за техніко-економічними показниками низька.

Використання полімерного заводнення на пізній стадії розробки родовища, коли пласт істотно заводнений, а продукція свердловин характеризується високим умістом води, може сприяти розведенню полімеру водою з погіршенням характеристик витіснення. Як показує досвід, найбільш сприятливі умови для застосування полімерного заводнення складаються наприкінці безводного (початку водного) періоду експлуатації свердловин.

 Заводнення міцелярними розчинами

Досконалішим порівняно з розчинами ПАР та іншими застосовуваними для заводнення реагентами з погляду нафтовитісняльної здатності варто вважати міцелярні розчини (мікроемульсії), оскільки під час заводнення ними продуктивних пластів використовується перевага змішуваного витіснення. Рідини, які нагнітаються, змішуючись з рідинами колектора, діють так, що перша рідина в контакті з рідиною пласта може бути розведена до високого ступеня вуглеводнями чи водою без фазового поділу.

Мета застосування міцелярних розчинів полягає в тому, щоб зменшити поверхневий натяг між пластовими рідинами і рідиною, що використовується для заводнення. Їх застосовують для поліпшення проникності для води чи нафти відповідно в нагнітальних чи видобувних свердловинах. Міцелярні розчини готують на основі вуглеводневої сировини (стабілізований газолін, зріджені нафтові гази, мастила), як активну речовину використовують нафтові сульфокислоти. До основних компонентів належить вода або водні розчини електролітів. Як стабілізатори використовують газопропиловий, нормальний або вторинний бутиловий спирти, кетони, ефіри.

 Заводнення лужними розчинами

Метод базується на зниженні поверхневого натягу на межі нафти з розчином лугу, а також на здатності лужних розчинів утворювати стійкі водонафтові емульсії, які, маючи більшу в'язкість, сприяють вирівнюванню рухомостей дія витісненого і витиснювального агентів. Зі збільшенням у нафтових розчинах вмісту органічних кислот ефективність методу підвищується, що зумовлено зменшенням поверхневого натягу на межі нафтолужного розчину. Рекомендується використання лужних розчинів для нафт високої в'язкості й неоднорідних пластів. Варто очікувати позитивних результатів у пошаровонеоднорідних пластах. Сфера застосування методу обмежується за наявності в пластових водах іонів Са++, тому що у взаємодії лугу з іонами Са++ утворюється пластівцевоподібний осад, який закупорює пористе середовище.