Характеристика геологічних умов та флюїду. Розробка покладів. Теоретичні основи експлуатації свердловин. Збирання, транспорт і підготовка продукції свердловин, страница 2

Природні колектори нафти і газу

Породи, які утворюють земну кору, залежно від їх походження поділяють на три групи: 1) магматичні, 2) осадові, 3) метаморфічні.

Магматичні породи утворились у результаті охолодження і затвердіння виверженої із землі розплавленої магми. Магматичні породи становлять основну масу землі. Характерна властивість магматичних порід – їх кристалічна будова, практично відсутність пор. До вивержених порід належать: граніт, сієніт, базальт, андезит, серпантини, діабази, габродіабази та ін.

Осадові породи сформувались унаслідок осідання органічних і неорганічних речовин. Дрібні шматочки вивержених порід, а також залишки тваринних та рослинних організмів, осідаючи, поступово утворювали шари і пласти. Ці породи за способом утворення поділяють на уламкові, породи хімічного та органічного походження.

Уламкові породи утворились у результаті руйнування, перенесення і відкладення зруйнованих порід. До них належать: галечники, конгломерати, брекчії, піски, піщаники, алевроліти, алеврити і глини.

Породи хімічного походження утворились у результаті хімічних процесів шляхом осідання. До складу цих порід уходять мінеральні речовини, які осіли на місці залягання порід, але не перенесених водою подібно до зерен пісків та піщаників. До порід хімічного походження належать мінеральні солі (хлориди, сульфати тощо), карбонати (вапняки, доломіти тощо) і кремнієві породи. Для порід хімічного походження характерна кристалічна структура.

До групи порід органічного походження належать породи, які утворились унаслідок життєдіяльності організмів (вапняки, яшми, фосфорити, вугілля та ін.). Характерною для цих порід є так звана шламова структура, де переважають органічні уламки.

Найбільш розповсюдженими осадовими породами в природі є піски, піщаники, вапняки і глини.

У результаті тектонічних процесів під дією сильного тиску розпечених парів та газів відбувається зміна складу й структури раніше утворених вивержених і осадових гірських порід. Утворені породи називаються метаморфічними. Основні з них – кварцити, сланці, гнейси, мармур, амфіболи тощо. Метаморфічні породи позбавлені окам'янілостей, їх кристалічно-зерниста структура схожа на структуру вивержених порід, а паралельно-лінійне розташування мінеральних зерен нагадує осадові породи. Головною відмінністю метаморфічних порід є сланцюватість, тобто властивість породи розколюватися на тонкі паралельні шари.

Промислові запаси нафти і газу в основному містяться в осадових породах (пісках, піщаниках, вапняках і конгломератах). У вивержених та метаморфічних породах нафта зустрічається рідко та, як правило, промислового значення не має.

Природні накопичення нафти і газу в надрах землі називаються нафтовими; якщо нафта і газ у вільному стані, то такий поклад називається нафтогазовим.

Нафтовий поклад або пласт зазвичай обмежуються зверху та знизу непроникними породами, глинами, які не дозволяють нафті чи газу розтікатися по всій товщині земної кори. Товщина нафтових (газових) пластів коливається від декількох сантиметрів до декількох сотень метрів.

Сукупність нафтових чи газових покладів, розташованих один над одним або за площею залягання, що знаходиться на одній ділянці земної поверхні, називається нафтовими чи газовими родовищами.

Кількість нафтових або газових пластів (покладів) на різних родовищах може бути різною – від одного до декількох десятків. Залежно від цього родовища можуть бути однопластовими чи багатопластовими.

За умовами залягання нафтові і газові поклади діляться на пластові, масивні, літологічні, тектонічні та стратиграфічно екрановані (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Форми покладів

Найбільш розповсюдженими пластовими покладами є зводові, розташовані у звідних частинах антиклінальних структур (рис. 1.1 а). Масивні поклади утворюються в колекторах великої товщини (іноді різного віку й складу) і підстилаються підошовними водами. Літологічно екрановані поклади формуються зазвичай  у товщах малопроникних порід, де є локальні пористі та проникні лінзи, кавернозні зони і т.д. (рис. 1.1 б). Тектонічно екрановані поклади розташовуються на крилах антикліналей чи монокліналей та обмежені вгору по підйому пласта тектонічними порушеннями (рис. 1.1 в) або стратиграфічними незгодами (рис. 1.1 г).