Характеристика геологічних умов та флюїду. Розробка покладів. Теоретичні основи експлуатації свердловин. Збирання, транспорт і підготовка продукції свердловин, страница 4

                                      , м2.                                                  (1.3)

Таким чином, у Міжнародній системі (СІ) за одиницю проникності (1 м2) приймають проникність такого пористого середовища, при фільтрації котрого зразок із площею поперечного перерізу 1 м2 і довжиною 1 м при перепаді тиску 1 Па витрата рідини в'язкістю 1 Пас становить 1м3/с.

Проникність природних нафтових колекторів змінюється в широких межах навіть по одному і тому ж пласту. Проникність більшості нафтових родовищ коливається в межах 0,1 – 2 мкм2. Глини й глинисті породи практично не проникні. Проникність порід пласта за розстелянням більша, ніж проникність їх упоперек нашарування. Це пояснюється більшим ущільненням порід перпендикулярно нашаруванню. Є 3 види проникності: абсолютна, ефективна (фазова), відносна.

Абсолютною проникністю називається проникність пористого середовища, що спостерігається при фільтрації лише однієї якої-небудь фази (рідина чи газ), котрою заповнене пористе середовище.

Ефективною (фазовою) проникністю називається проникність пористого середовища лише для рідини чи газу при одночасній фільтрації багатофазних систем. Фазова проникність залежить від фізико-хімічних властивостей пористого середовища і кожної фази зокрема, від процентного вмісту фаз у системі та існуючих градієнтів тисків.

Відносною проникністю пористого середовища називається відношення ефективної проникності до абсолютної.

Питома проникність породи

Питомою проникністю породи називається величина сумарної поверхні частинок, що припадає на одиницю об'єму зразка. Від величини питомої проникності нафтоносних порід залежать їх проникність, вміст зв'язаної води, адсорбційна здатність. Коливається ПП у широких межах – від 40 000 до

230 000 м23.

Механічні властивості гірських порід

Багато процесів, що відбуваються у пласті при його розкриванні та експлуатації, пов'язані з механічними властивостями гірських порід – із їх пружністю, міцністю на стиск і розрив, пластичністю.

Пружні властивості гірської породи виходять із величини її коефіцієнта стискання. Якщо зразок породи зазнає зовнішнього тиску, то об'єм зразка й об'єм його порового простору будуть скорочуватися. При знятті тиску об'єм зразка та його пористість відновлюються до попередніх величин.

Міцність гірських порід – це опір їх механічному руйнуванню. Гірські породи чинять значний опір при стисканні. Міцність же порід на розрив, згинання і зсув становить лише десяті й соті частки від міцності їх на стиск.

Пластичні властивості гірських порід, тобто здатність їх деформуватися під великим тиском без утворення тріщин чи видимих порушень, проявляються при бурінні свердловин на великі глибини. На великій глибині тверда порода може «витікати» в свердловину під дією високого гірського тиску порід, які знаходяться вище.

Склад і властивості нафти

Нафта і газ являють собою складну природну суміш вуглеводнів різної будови з домішками невуглеводневих компонентів. Склад нафти надзвичайно різноманітний. Він може змінюватися навіть у межах одного покладу. Разом із тим усі фізико-хімічні властивості нафти, її товарні якості в першу чергу визначаються складом. Характеризуючи склад нафти, використовують поняття елементарного, фракційного й групового складів.

Елементарним складом нафти називають частковий уміст у ній тих чи інших хімічних елементів. Основні елементи, з яких складається нафта, – вуглець і водень. У більшості нафт склад вуглецю коливається в межах

83...87 %, кількість водню рідко перевищує 12...14 %. Значно менше у нафті міститься інших елементів − сірки,  кисню,  азоту.  Їхня частка рідко перевищує 3 – 4 %. Поділ складних сумішей, до котрих належить нафта, на більш прості називають фракціонуванням. Нафту поділяють на фракції шляхом перегонки (дистиляції). Фракція нафти, що має інтервал кипіння 30…205 °С, – бензин; з інтервалом кипіння 200...300 °С – гас. Усі фракції нафти, що википають до

300 °С, відносять до світлих нафтопродуктів. Фракція, котра залишилася, – це мазут, із якого одержують масла, гудрони, бітуми.