Характеристика геологічних умов та флюїду. Розробка покладів. Теоретичні основи експлуатації свердловин. Збирання, транспорт і підготовка продукції свердловин, страница 28

Тверді інгібітори опускають на вибій на тросі, де вони поступово розчиняються і, рухаючись із газом, покривають труби захисною плівкою. Катодний та протекторний захисти перспективні, але технічно складні й на свердловинах застосовуються рідко. Технологічні режими експлуатації свердловини призначають, прагнучи знизити швидкість газу й за рахунок цього сповільнити корозію. Для цього збільшують діаметр фонтанних труб.

Ефективність захисту залежить від рівномірного безперервного покриття поверхні металу захисною плівкою. Не можна допускати перерв у подачі інгібіторів або зменшувати його витрати. Тому операторові як при індивідуальній, так і при груповій подачі інгібіторів необхідно головну увагу зосередити на постійному контролі за подачею інгібітору та не допускати перерв у його подачі в свердловину. Експериментально встановлено, що при швидкостях газу більше 10 м/с можливий зрив плівки інгібітору зі стінок труб. Корозійне руйнування устаткування завжди призводить до негативних наслідків: обриву фонтанних труб, руйнування експлуатаційної колони, засувок, штуцерів. Заміна устаткування спричиняє необхідність глушіння свердловин, припинення видобутку газу. Можливе навіть відкрите фонтанування – найбільш небезпечна і складна аварія.

 Експлуатація обводнених свердловин

При водонапірному режимі  в поклад надходить вода, що досягає свердловин та починає разом із газом надходити з них. Спочатку вживають заходів для запобігання обводнюванню свердловин: перерозподіляють добори по свердловинах, щоб сповільнити переміщення ГВК; ізолюють цементуванням обводнені пропластки. Коли вже не вдається запобігти надходженню води в свердловину, переходять на експлуатацію обводнених свердловин. Завдання полягає у видаленні води з вибою свердловини. Вибір і застосування методу видалення рідини з вибою свердловини залежить від причини, характеру та темпів обводнювання, а також від пластового тиску, продуктивності й устаткування свердловини, тобто як від умов обводнювання, так і від можливостей свердловини.

Причини надходження води в свердловину:

− наближення ГВК;

− надходження з вище- й нижчележачих горизонтів через негерметичне цементне кільце навколо експлуатаційної колони.

Відповідно до причин різні характер і темп обводнювання. При наближенні ГВК обводнюється вся потужність шару, темп обводнювання високий. Темп обводнювання та витрата води можуть бути тривалий час не значними, тому що ГВК знаходиться ще далеко від свердловини. Сторонні води можуть прориватися в різних кількостях, часто невеликих.

Оскільки причини, характер та темпи обводнювання змінюються в часі, на свердловинах змінюють і методи видалення води, звичайно від простих і дешевих до складних та дорогих. Розрізняють методи періодичного й безперервного видалення рідини з вибою свердловин.

Періодичні методи такі:

− зупинення свердловини для поглинання рідини шаром;

− продування свердловини в газопровід або в атмосферу;

− продування через сифонні трубки;

− періодичне введення ПАР (поверхневоактивних речовин) на вибій для всмоктування рідини.

Безперервне видалення рідини здійснюють такими методами:

− підтримкою швидкості газу на вибої, достатньою для винесення рідини;

− безперервним продуванням через сифонні або фонтанні труби;

− за допомогою ПАР;

− плунжерним ліфтом;

− відкачуванням глибинними насосами.

Зупинення свердловини для поглинання рідини шаром проводиться оператором відповідно до заданого графіка. Тривалість зупинення і терміни встановлюють звичайно дослідним шляхом. Після пуску свердловина працює з більш високим дебітом. Невелика кількість води поглинається шаром.

Продування свердловини в газопровід або атмосферу також виконує оператор за графіком. При цьому необхідно стежити, щоб у свердловині не почали утворюватися гідрати при зниженні температури газу і не було вібрації устаткування. Ознака незадовільного видалення рідини – значне падіння гирлового тиску й дебіту свердловини. У цих випадках проводять позачергове видалення рідини. Безперервне видалення рідини за рахунок підтримки високих швидкостей на вибої проводять на високодебітних свердловинах при високих пластових тисках. У цих випадках операторові досить прослідкувати, щоб дебіт не знижувався нижче від заданого. На практиці встановлено, що рідина виноситься при швидкостях газу на вибої 2 – 10 м/с.