СаСО3 + Н2S04 = СаS04 + Н2С03.
У процесі нагнітання сірчаної кислоти утворюється облямівка розміром до 3 % об'єму пор пласта чотирипроцентного розчину вуглекислоти – карбонізованої води, що зумовлює зростання коефіцієнта нафтовилучення.
Витіснення нафти парою
Метод призначений для зниження в'язкості нафти під час її нагрівання. Крім того, важливу роль у витісненні нафти з пористого середовища відіграє дистиляція легких фракцій нафти в газову фазу. Ефективність способу залежить у першу чергу від властивостей пластової нафти. Вважається, що метод доцільно застосовувати в пластах із в'язкістю нафти більше 50 мПас. Установлено, що кращі результати паротеплового виливу одержують у порових колекторах. Сильна неоднорідність, тріщинуватість, а також набрякання глин пласта, як результат взаємодії з дистилятом пари, є факторами, які обмежують сферу використання способу. Зі збільшенням глибини свердловин тепловтрати в середовище, що оточує стовбур свердловини, зростають, тому застосування способу обмежується глибиною 1000...1200 м.
Поряд із використанням пари знаходить застосування метод нагрівання пластів із використанням нагрітої до 200 °С води. Нагнітання теплоносіїв (перегріта пара чи гаряча вода) у пласт − обов'язкова умова технології розробки у процесі внутрішньоконтурного заводнення родовищ, нафти яких високопарафінисті й пластова температура близька до температури початку кристалізації парафіну. Після попереднього розігрівання привибіної зони пласта і витіснення нафти на відстань декількох десятків метрів від свердловини можна переходити на нагнітання холодної води.
Витіснення нафти в процесі внутрішньопластового горіння
Суть методу внутрішньопластового горіння в процесі розробки покладів нафти зводиться до утворення та переміщення по пласту високотемпературної зони порівняно невеликих розмірів, у якій тепло генерується в результаті екзотермічних реакцій між частиною нафти, що міститься в пласті, й киснем, котрий знаходиться в повітрі, що нагнітається. Механізм витіснення нафти із пласта є наслідком підтримки і переміщення по пласту зазначеної високотемпературної зони.
Процес внутрішньопластового горіння можна поділити на два види:
1. За напрямком руху високотемпературної зони (горіння) та окислювача:
а) прямоплинний процес внутрішньопластового горіння й окислювача збігаються;
б) протиплинний процес, коли зона горіння рухається назустріч потоку окислювача.
2. За джерелом палива для підтримки окисних реакцій у пласті (горіння):
а) процес внутрішньопластового горіння без уведення в пласт додаткового палива (тільки з нафти, що знаходиться в пласті);
б) процес внутрішньопластового горіння з уведенням у пласт додаткового палива.
Найбільш вивчений і дістав широке застосування на нафтових родовищах прямоплинний процес внутрішньопластового горіння без уведення в пласт додаткового палива.
Останнім часом вивчається процес вологого горіння, суть якого полягає в тому, що одночасно з повітрям у пласт подають у певному співвідношенні воду. Осередок горіння після себе залишає нагріту породу, тепло якої за звичайною схемою використовується лише частково на нагрівання повітря. З додаванням води накопичене тепло можна використовувати для нагрівання й випаровуваня води. Вода, що випаровується, проходить через фронт горіння, не виявляючи істотного впливу на процес горіння. Досягнувши зони конденсації, водяна пара конденсується, збільшуючи розміри цієї зони і кількість тепла в ній. Швидкість переміщення нафти від нагнітальної свердловини до видобувної за вологого горіння вища.
Контрольні питання
1. Назвіть основні методи збільшення нафтовіддачі пластів.
2. Метод циклічного заводненнтя.
3. Суть методу заводнення з полімерами.
4. Обґрунтуйте метод заводнення з вуглекислотою.
5. Витіснення нафти в процесі внутрішньопластового горіння.
§4.3 Ремонт свердловин
Склад ремонтних робіт у свердловинах
Під час експлуатації свердловин виникає потреба в їх поточному і капітальному ремонтах.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.