Залежно від конкретних промислово-геологічних умов схема облаштування сховища значною мірою може бути змінена. Так, при експлуатації ПСГ, створюваних у виснажених газоконденсатних і нафтових покладах, разом із газом може виноситися значна кількість рідких вуглеводнів (конденсату). Для його відділення використовують установки низькотемпературної сепарації або масляної абсорбції.
Контрольні питання
1. Види та призначення резервуарів.
2. Підземні сховища газу.
3. Вимоги, що ставляться до підземних сховищ.
4. Схема облаштування підземних сховищ газу.
§5.6 Технологія дальнього транспорту і розподілу газу
Дальній транспорт газу по магістральних газопроводах, довжина яких у низці випадків перевищує 3 000 км, є доволі складною технічною задачею й потребує оснащення технологічних споруд газопроводу дорогим обладнанням. Від надійної роботи цього обладнання залежить безперебійне надходження газу до користувачів.
Структурна схема системи дальнього транспорту та розподілу газу наведена на рисунку 5.8. Система дальнього транспорту газу включає в себе промислову газорегулюючу станцію (ПГРС), яка встановлюється поблизу джерела газу, й магістральний газопровід 1, що бере початок на виході ПГРС та закінчується біля крупних споживачів газу, для газопостачання котрих у кінці магістрального газопроводу споруджуються великі газорозподільні станції, які іноді називають великими газорегулюючими пунктами (КРП).
Магістральний газопровід 1 звичайно
розбивається на окремі ділянки довжиною Li = 80 ÷ 200 км,
на стиках яких споруджуються лінійні компресорні станції (КС) 13, що служать
для перекачування газу і підвищення його тиску. Приблизна довжина 
між компресорними станціями розраховується
виходячи із падіння тиску газу на одній ділянці не більше ніж на 16 – 25 кгс/см2.
При русі газу по трубопроводу внаслідок гідравлічного опору цього трубопроводу тиск газу поступово знижується, збільшується робочий об'єм газу, а отже, зростає швидкість його руху. При цьому підвищуються втрати енергії, яка використовується на просування газу по трубопроводу, і зростає опір потоку газу. Це призводить до обмеження пропускної здатності газопроводу.
Компресорні станції 13 підвищують тиск газу в газопроводі на значення ∆pL = 16 ÷ 25 кг⁄см2, що приблизно дорівнює падінню тиску газу в трубопроводі при його русі по ділянці, котра знаходиться перед КС, унаслідок чого забезпечуються умови постійної продуктивності магістрального газопроводу 1.
Підвищення тиску газу на КС здійснюється в один, два і три ступені (один ступінь підвищення тиску газу для КС із відцентровими нагнітачами становить близько 8 кгс/см2) за допомогою поршневих чи відцентрових нагнітачів, приводом яких можуть служити електродвигуни, поршневі двигуни внутрішнього згорання й газові турбіни різних типів.
Різні параметри магістрального газопроводу (діаметр і товщина стінок труб, пропускна здатність, протяжність усієї магістралі, відстань між КС, втрати тиску на ділянках газопроводу, тиск на входах та виходах КС, типи газоперекачувальних агрегатів на КС й ін.) вибираються при проектуванні магістрального газопроводу.
Зараз прийнято два основних значення розрахункового умовного максимального тиску газу ру у крупних магістральних газопроводах, на які розраховуються трубопроводи й арматура газопроводу,− 64 і 75 кгс/см2. Плануються газопроводи з більш високим тиском – до 120 кгс/см2.
Залежно від протяжності та продуктивності газопроводу його діаметр вибирається із ряду 720, 1020, 1220 і 1420 мм.
Уздовж магістрального газопроводу (див. рис. 5.8) і на його кінці виконують відбір газу до газифікованих міст, населених пунктів чи промислових об'єктів. Для подачі газу користувачам, що знаходяться вздовж траси газопроводу чи на його кінці, а також для задоволення власних потреб КС у паливному газі споруджуються газорозподільні станції (ГРС) 2, 3, 5, 9 та великі газорегулюючі пункти (КРП), що служать для додаткової підготовки газу й зниження його тиску до потрібного значення.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.