Характеристика геологічних умов та флюїду. Розробка покладів. Теоретичні основи експлуатації свердловин. Збирання, транспорт і підготовка продукції свердловин, страница 29

Безперервне продування через сифонні та фонтанні труби проводиться автоматично при заданому положенні регульованого штуцера. Операторові необхідно стежити, щоб не припинялося продування. Надходження газу замість рідини в продувні лінії може призвести до гідратоутворення і втрат газу. В цих випадках рекомендується зменшити прохідний перетин штуцера або тимчасово припинити продування.

Експлуатація свердловин з пухкими, слабозцементованими породами

За результатами досліджень для таких свердловин призначають режими постійного градієнта або постійної депресії, за котрих не руйнується шар. Якщо при цьому дебіти значно нижче від потенційних можливостей свердловини, вибій спеціально обладнується. Потім дебіт свердловини можна збільшити. Однак і при спеціальному устаткуванні вибою деяка кількість піску надходить на вибій. Утворення на вибої піщаної пробки може призвести до різкого зниження дебіту (до 10 – 20 %). Тому при експлуатації свердловини з пухкими породами, головна умова – забезпечення швидкості газу на вибої, достатньої для винесення на поверхню твердих часточок породи шару. З урахуванням цієї швидкості призначають технологічний режим експлуатації свердловини. Оператор не повинен допускати навіть короткочасного зниження дебіту або зупинок, оскільки при цьому на вибої утвориться піщана пробка, яку важко видалити. Ліквідують піщану пробку після глушіння промиванням свердловини і навіть її розбурюванням.

Таким чином, при експлуатації свердловин з пухкими, слабозце-ментованими породами, з одного боку, не можна перевищувати припустимі: депресію, градієнт чи дебіт, щоб не руйнувався шар, з іншого, не можна знижувати дебіт нижче від необхідного для винесення з вибою твердих часток, щоб не утворювалася піщана пробка.

Контрольні питання

1. Експлуатація свердловин за умов гідратоутворення в стовбурі.

2. Експлуатація свердловин в умовах корозії устаткування.

3. Експлуатація обводнених свердловин.

4. Експлуатація свердловин з пухкими, слабозцементованими породами.


Розділ ІV ОСНОВИ ВУГЛЕВОДНЕВІДДАЧІ ПЛАСТІВ

§ 4.1 Методи дії на привибійну зону пласта

У процесі розробки нафтових і газових родовищ дебіт експлуатаційних та приймальність нагнітальних свердловин з часом знижуються за рахунок процесів, які проходять у привибійній зоні пласта й визначають ступінь гідродинамічного зв'язку зі свердловинами.

Привибійна зона пласта – це зона навколо стовбура свердловини, що формується в процесі розкриття пласта бурінням і його подальшої експлуатації за рахунок протікання різноманітних процесів, котрі порушують початкову рівновагу фізико-механічного стану пласта. Зона, наступна за привибійною зоною пласта, в якій збереглися початкові його властивості, називається віддаленою зоною пласта. Колекторські властивості привибійної і віддаленої зони пласта можна оцінити за результатами гідродинамічних досліджень, свердловин на усталених та неусталених режимах фільтрації.

Призначення і класифікація методів впливу на привибійну зону

Основне призначення методів впливу на привибійну зону пласта або інтенсифікації видобутку нафти й газу полягає в збільшенні проникності привибійної зони за рахунок очищення порових каналів та тріщин від різного роду матеріалів, які відклалися в них (смоли, асфальтени, парафіни, глини, солі тощо), а також розширення і створення нових тріщин і каналів, що поліпшують гідродинамічний зв'язок пласта зі свердловинами.

За характером впливу на привибійну зону пласта методи діляться на хімічні, механічні, теплові й комплексні. В основу хімічних методів покладено вплив різними кислотами на породи привибійної зони пласта з метою розчинення частинок, які забруднюють порові щілини, і збільшення діаметрів порових каналів. Механічні методи впливу націлені на розширення існуючих або створення нових тріщин. Їх використання найбільш ефективне в міцних, слабопроникних колекторах. Основним методом механічного впливу є гідравлічний розрив пласта. Сутність теплових методів полягає в прогріванні привибійної зони з метою розплавлення і видалення з пласта тугоплавких агрегатних структур, а також зменшення в'язкості насичуючих флюїдів.