Характеристика геологічних умов та флюїду. Розробка покладів. Теоретичні основи експлуатації свердловин. Збирання, транспорт і підготовка продукції свердловин, страница 32

Прогрівання привибійної зони пласта проводять протягом  5 − 7 днів. Радіус підвищеного температурного поля при цьому сягає 1 − 1,2 м.

 Комплексний вплив на привибійну зону пласта

До комплексних належать термокислотні обробки, внутрішньо-пластові термохімічні обробки і термогазохімічні впливи. Для свердловин, у привибійній зоні пласта яких відбувається відкладення смол, парафінів та асфальтенів, що погіршує контакт кислоти з поверхнею порових каналів, використовують термокислотні або термохімічні обробки.

Термокислотна обробка – це вплив на привибійну зону пласта гарячою кислотою, що нагрівається за рахунок теплового ефекту екзотермічної реакції металевого магнію із солянокислотним розчином:

Мg + 2НС1 + Н20 = МgС12 + Н20 + Н2 + 470 кДж.

Уся кислота перетворюється в нейтральний розчин хлористого магнію з температурою більше 300 °С, тому необхідно розчиняти магній у значно більшому об'ємі кислоти, щоб на його розчинення витрачалася тільки частина активної кислоти. Оптимальним співвідношенням є 70 − 100 л соляної кислоти 15 % концентрації для розчинення 1 кг магнію. Для проведення термокислотної обробки використовують спеціальні реакційні наконечники (термореактори), що являють собою перфоровану трубку, в яку завантажують магній у вигляді стружок або стержнів і брусків.

Залежно від діаметра і довжини в термореактор завантажують 40 − 100 кг магнію, потім його опускають у промиту свердловину, встановлюють проти оброблюваного інтервалу пласта й пропомповують через нього визначений об'єм солянокислотного розчину. У процесі реакції кислотного розчину з магнієм виділяється велика кількість тепла, до розрахованої температури прогрівається привибійна зона пласта і підвищується ефективність кислотного впливу на породи, очищені від парафінових та асфальто-смолистих речовин. Внутрішньопластова термохімічна обробка комплексно містить у собі елементи гідравлічного розриву пласта, солянокислотної і теплової обробок. Сутність обробки полягає в гому, що за технологією гідравлічного розриву в пласті утворюються тріщини, які заповнюються гранулами магнію або їх сумішшю з піском із наступним розчиненням магнію солянокислотним розчином.

Технологія внутрішньопластової термохімічної обробки включає наступні операції: промивання свердловини; опускання і встановлення пакера з якорем та хвостовиком (можливість проведення обробки без пакера визначається станом експлуатаційної колони); обв'язку гирла свердловини й обпресування нагнітальних ліній; запомповування рідини розриву і здійснення розриву пласта (розкриття тріщин); нагнітання суміші піску і гранульованого магнію та їх протискування в тріщини пласта; запомповування визначеного об'єму солянокислотного розчину; протискування солянокислотного розчину в пласт; демонтаж наземного обладнання й освоєння свердловини відразу після обробки.

Контрольні питання

1. Яке призначення і класифікація методів впливу на привибійну зону пласта?

2. Суть хімічних методів впливу на привибійну зону пласта.

3. Механічні методи впливу на привибійну зону пласта.

4. Теплові методи впливу на привибійну зону пласта.

5. Комплексний вплив на привибійну зону пласта.

§ 4.2 Методи збільшення нафтовіддачі пластів

Важливими параметрами у виборі методу є глибина залягання об'єкта розробки, його товщина і ступінь неоднорідності, хімічні та фізичні властивості рідин, що насичують пласти, теплофізичні характеристики пластів. Дуже істотний вплив на момент упровадження методу виявляє стан розробки покладу нафти.

Циклічне заводнення

Метод ґрунтується на періодичній зміні режиму роботи покладу шляхом припинення й поновлення води і відбору, за рахунок чого повніше використовуються капілярні та гідродинамічні сили. Це сприяє проникненню води в зони пластів, раніше не охоплених впливом. Циклічне заводнення ефективне на родовищах, де застосовується звичайне заводнення, особливо в гідрофільних колекторах, які капілярно краще утримують воду, що в них заглибилась. У неоднорідних пластах ефективність циклічного заводнення вища, ніж звичайне заводнення. Оскільки за практичного впровадження циклічного заводнення частіше не вдається здійснити одночасне тимчасове припинення запомповування чи відбору в усіх свердловинах, то за циклічного заводнення одночасно реалізується ідея підвищення нафтовіддачі зміною напрямку фільтраційних потоків.