Правовою основою охорони праці являється Конституція України, Закони України: „Про охорону праці”, „Про здоров’я забезпечення”, „Про пожежну безпеку”, „Про використання ядерної енергії і радіаційного захисту”, „Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благоустрою населення”, „Про загально виробниче державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійні захворювання, які ведуть за собою втрату працездатності , а також Кодекси законів про працю України.
В жовтні 1992 року введений в дію постановою Верховної Ради України, а у 2002 році перевиданий, Закон „Про охорону праці”, який визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює, за участю відповідних державних органів, відносини між власником підприємства, установи чи організації і робітником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Основою законодавства, що є базою для охорони праці, є Конституція України, відповідно з якою „людина, її життя та здоров’я, честь та гідність недоторканність й безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю” (ст.3) і „кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці” (ст. 43). Положення Конституції конкретизовані в Законі України „Про охорону праці”, в Кодексі Законів України „Про працю”, в системі стандартів безпеки праці та інших документах.
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи чи організації незалежно від форм власності та виду їх діяльності, на всіх громадян, котрі працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.
Державна політика в області охорони праці базується на принципах Закону України „Про охорону праці” від 21.11.2002 року, а саме:
- пріоритету життя та здоров’я робітників відносно результатів виробничої діяльності підприємства власника за створення безпечних та нешкідливих умов праці;
- комплексного вирішення завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в сфері науки і техніки, охорони навколишнього середовища;
- соціального захисту робітників, повного відшкодування збитків людям, котрі постраждали від нещасних випадків на виробництві й професіональних захворювань;
- навчання населення, професійна підготовка й підвищення кваліфікації робітників з питань охорони праці;
- забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об’єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров’я, співпраця та проведення консультацій між всіма соціальними групами або прийняттю рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
- міжнародна співпраця в сфері охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з покращення умов й підвищення безпеки праці.
Охорона праці призвана охороняти працівників від впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів, забезпечувати найбільш сприятливі умови праці, сприяє активній участі людей в суспільно-політичному житті.
5.1.2. Санітарія та гігієна праці
5.1.2.1.Аналіз основних шкідливих виробничих факторів підприємства ТОВ„Хлібозавод Олексіївський” (СН 245-71; СНиП II-12-77)
Шкідливі фактори, що існують на підприємстві ТОВ „Хлібозавод Олекіївський”, розділяються на такі групи: фізичні (пил, шум, вібрація), біологічні (мікроби, мікроорганізми) і психофізіологічні (нервові перевантаження, стреси, стомлення) .
До фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносять: машини і механізми, що рухаються; частини виробничого обладнання, які рухаються; підвищена пильність повітря робочої зони;підвищена або знижена температура обладнання, матеріалів і повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрації, підвищення або зниження барометричного тиску, вологість, іонізація повітря, небезпечне значення потужності в електричному ланцюзі; відсутність або нестаток світла, підвищена яскравість світла.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.