Проектування цифрових пристроїв на основі САПР QUARTUS II: Практикум, страница 43

FПримітка. На символі зразка мегафункції відображено основні параметри, тому команда Show Parameter Assignments (показати призначення параметрів) і відповідний інструмент палітри для такого символа не діють. Продивитися параметри можна в текстовому файлі cmp.tdf;

ж)відкрити і продивитися текстовий файл cmp.tdf створеного примірника мегафункції та включити його до складу проекту: меню Project > Add Current File to Project.

3.4 Вставити до блок-схеми макрофункцію:

а) з метою індикації кількості одиничних сигналів, визначених суматором, вибрати з файлу ../3lab/3libr.bdf макрофункцію дешифратора семисегментного коду з інверсними виходами і вставити його до файлу блок-схеми. Для цього двічі клацнути в полі файлу (або натиснути інструмент вставлення символа) і в діалоговому вікні Symbol розгортанням каталогу бібліотеки Libraries вибрати c:/quartus/libraries > others > maxplus2 > ім’я макрофункції, наприклад, 74246. Відтак встановити прапорець Insert symbol as block (вставити символ як блок) та натиснути кнопку ОК – це вікно закриється, а символ макрофункції буде прив’язаний до покажчика миші. Для вставлення його до файлу блок-схеми клацнути в полі файлу, та зберегти файл (зникне зірочка в рядку його заголовка);

 б) настроїти параметри макрофункції, для чого виділити (у разі потреби) її символ і натиснути інструмент Properties (властивості) для ви­клику діалогового вікна Block Properties (або В2 > Block Properties). З огляду на те, що в прикладі не використовуватимемо вхід га­сіння BIN та входи і вихід керування RBIN, LTN, RBON, їх слід вилучити з блоку. Для цього на вкладці I/Os (входи/виходи), у розділі Existing block I/Os (існу­ючі входи/виходи блоку) виділити рядок BIN і на­тиснути кнопку Delete (видалити). Так само ви­лучаємо інші зазначені виводи та натис­каємо кнопку ОК – зміни переносяться на символ файлу блок-схеми. Кнопкою B2 > AutoFit нормалізуємо розмір блоку. У разі потреби, так само вставити до файлу блок-схеми інші макрофункції повторенням п. 3.4.

3.5 Вставити до блок-схеми примітиви і ввести імена портів:

 а) вставити звичайним чином до файлу блок-схеми логічний елемент І-НЕ (c:/quartus/libraries > primitives > logic > nand2) та вхідні і вихідні порти (c:/quartus/libraries > primitives > pin > input або output);

 б) дати імена входам і виходам, для чого викликати діалогове вікно Pin Properties (властивості виводу): двічі клацнути символ порту (або виділити символ і натиснути інструмент Properties, або клацнути В2 по символу > Properties). Відтак на вкладці General (загальні) до рядка Pin name(s) ввести ім’я сигналу, наприклад, sw1[7..1] та натиснути кнопку ОК. Повторенням цих дій дати імена всім виводам ІС.

3.6 Виконати з’єднання компонентів блок-схеми:

 а) інструментом ортогональних шин (Orthogonal Bus Tool) провести шини між групою вхідних портів sw1[7..1], блоками 600sum та 74246 і групою вихідних портів yd[7..0]. Крім того, вивести шину зі входів компаратора cmp для подальшого з’єднання з блоком 600sum, а також для погашення невикористовуваних свтлодіодів і знакомісця індикатора з’єднати порти VD[2..16] та yо[7..0] з примітивами VCC  (див. рисунок нижче); 

 б) інструментом ортогональних ліній (Orthogonal Node Tool) з’єднати входи елемента І-НЕ з виходом компаратора cmp і портом sw2[1], а його вихід – з портом VD[1] та зберегти файл. 

FПримітки:

1. Для зручності виконання з’єднань доцільно нанести сітку з меню View > Show guidelines (позиціонування елементів у графічному редакторі завжди є прив’язане до сітки, а в символьному редакторі це можна зробити з меню Tools > Options > Block / Symbol Editor > Snap to grid > OK).

 2. Більшість з’єднань можна виконати інструментом вибору і гнучкого рисування Selection and Smart Drawing Tool (стрілка), який автоматично перемикається на рисування необхідних ліній при підведенні його до компонентів, блоків або виконаних з’єднань.

3. Під час з’єднання лінії з блоком на його облямівці з’являється символ трасувальника (Mapper).