Проектування цифрових пристроїв на основі САПР QUARTUS II: Практикум, страница 17

Коди

Z1

Z2

Z3

XГ

7421

2421

8421+3

8421доп

8421

1

2

3

4

5

6

7

8

8421доп

9

10

11

12

13

14

15

8421+3

17

18

19

20

21

22

23

2421

25

26

27

28

29

30

31

7421

33

34

35

36

37

38

39

XГ

41

42

43

44

45

46

47

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАВДАННЯ

1. Ознайомитися з основними типами перетворювачів коду

1.1 За принциповими електричними схемами на логічних елементах  (файл 3prim.bdf) та осцилограмами сигналів (3prim.vwf) розглянути принцип побудови стробувального дешифратора та шифратора: скласти таблиці відповідності і рівняння вихідних функцій, виміряти затримку вихідних імпульсів, навести умовне графічне позначення за ГОСТ та пояснити принцип дії таких ЦКП.

1.2 Ознайомитися зі стандартними дешифраторами, шифраторами та перетворювачами коду серії 74 (макрофункціями): 1) повними дешифраторами 2:4, 3:8, 4:16 (перетворювачами двійкового, вісімкового і шістнадцяткового коду в унітарний) – файл 3lіbr.bdf, рис.1; 2) неповними дешифраторами 4:10 (перетворювачами кодів ДДК, Ґрея та з надлишком 3 в десятковий унітарний) – рис. 3.2; 3) дешифраторами (перетворювачами до) 7-сегментного коду – рис. 3.3; 4) пріоритетними шифраторами 8:3 і 10:4 (перетворювачами унітарного коду у вісімковий і ДДК) – рис. 3.4; 5) перетворювачами коду: двійкового до ДДК і ДДК до двійкового та їх застосуванням і каскадуванням (клацнути символ Bin8_BCD правою кнопкою > Open Design File). У звіті навести, принаймні, по одній макрофункції з кожної категорії і пояснити призначення та особливості входів і виходів.

FПримітка. Для виклику бібліотечного файлу з принциповою схемою макрофункції слід клацнути її символ правою кнопкою миші і вибрати Open Design File. Інші довідкові дані з таблицею відповідності включно є доступні з програмного пакета MAX+PLUS II.

2. Застосувати дешифратор для реалізації ЦКП за графічного опису проекту на прикладі створення заданого варіанта спеціального перетворювача до 7-сегментного коду.

2.1 У проекті 3ХХ зібрати на логічних елементах схему дешифратора, потрібного для реалізації перетворювача, виконати компіляцію і функціональне моделювання (див. лаб. роботу № 2, п. 2, 3).

Приклад: неповний дешифратор 2:3, файли 300.bdf, .vwf.

FПримітка. Аби спростити складання дешифратора, можна користуватися як шаблонами копіями принципових електричних схем з доступних файлів, серед них принципових електричних схем макрофункцій.

2.2 Створити символьний файл шляхом згортання схеми дешифратора до символа:

а) відкрити файл, який треба згорнути до символа, в меню File вибрати Create / Update > Create Symbol File for Current File (створити символьний файл для поточного файлу), натиснути ОК у повідомленні про створення такого файлу; відтак відкрити його піктограмою відкриття файлу і вибором у діалоговому вікні типу файлів Graphic Files або Other Source Files (інші файли) та порівняти цей символ з принциповою електричною схемою;

Приклад: 300.bsf.

б) налаштувати інструментальну палітру символьного редактора (розташована вертикально зліва): меню Tools (інструментальні засоби) > Customize Symbol Editor (настроїти символьний редактор) > на сторінці Toolbars (інструментальні панелі) встановити облямовані кнопки великого розміру: зняти прапорець Borderless look (кнопки без облямівок) та підняти прапорці Show tooltips (показ типів інструментів) і  Large buttons (великі кнопки) > на сторінці Commands вибрати категорію Symbol Editor, взятися за значок у полі Buttons і перетягнути його до відповідної позиції на палітрі та вилучити зайві кнопки перетягуванням їх із палітри до робочого поля файлу; відтак натиснути кнопку ОК у вікні Customize (нижче показано в горизонтальному вигляді настроєну палітру з одного стовпця найуживаніших інструментів, аналогічних інструментам графічного редактора).