Гендерний аспект приватного дискурсу, страница 8

1.2. Гендерні аспекти комунікації

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тональність великою мірою залежать від гендерних (соціостатевих) й комунікативних статусів учасників спілкування.

1.2.1. Поняття гендеру у сучасній лінгвістиці

Уперше термін гендер у значенні ‘соціальна стать, на відміну від біологічної статі’ уведений американським психоаналітиком Р. Столлером у 1968 р. у праці ‘Стать і гендер: про розвиток маскулінності й жіночності’. У сучасному розумінні термін ‘гендер’ означає «сукупність норм поведінки і позицій, які зазвичай асоціюються з особами чоловічої і жіночої статі у даному суспільстві. В основі поняття ‘гендер’ знаходиться ідея про те, що важливі не біологічні або фізичні відмінності між чоловіками і жінками, а те культурне і соціальне значення, яке суспільство надає цим відмінностям» [Зыкова 2003: 7]. «Гендер створюється суспільством як організована модель соціальних відносин між жінками й чоловіками, що визначає їхню роль і місце у суспільстві та його складниках (сім’ї, політиці, культурі, економіці, освіті, релігії тощо). Гендер будується шляхом соціалізації, розподілу праці, рольових статусів, прийнятих в суспільстві, а також на підставі свідомості членів спільноти (гендерної ідентифікації). Гендер є продуктом розвитку культури й соціуму, він має ознаки інституційності, ритуалізованості, релятивності й конвенційності» [Селіванова 2006: 108].

Таким чином, термін ‘гендер’ підкреслює «не природну, а соціокультурну причину міжстатевих відмінностей. ‘Жіноче’, ‘чоловіче’ – це біологічні, дані від природи статеві відмінності, а ‘мужність’, ‘жіночність’ – поняття, що конструюються суспільством, підкреслюють культурно-символічні (гендерні) різниці, які змінюються відповідно до змін, що відбуваються як у суспільстві, так і культурі» [Трофимова]. Таке культурно-символічне визначення гендеру припускає, що гендер конструюється в культурі, і, перш за все, гендер конструюється у мові.

1.2.2. Загальна характеристика гендерних досліджень

«Лінгвістична гендерологія – маргінальна галузь мовознавства, яка досліджує вплив на особливості мовленнєвої поведінки, мовної компетенції, ментального лексикону і т. ін. соціальної статі (гендера) людини, що визначається розподілом між чоловіком і жінкою соціальних функцій, форм діяльності, специфіки поведінки, культурних норм тощо» [Селіванова 2006: 286]. Підґрунтя майбутніх гендерних досліджень було закладене у працях ‘Внесок до критики мови’ Ф. Маутнера (1913 р.), де характеризувалися особливості мовлення носіїв німецької мови, зумовлені статтю; ‘Мова: її суть, походження й розвиток’ О. Єсперсена (1922 р.), у якій розглядалася різниця між мовленнєвою поведінкою чоловіків і жінок, а також у статтях Е. Сепіра (1929 р.), де проаналізована відмінність форм, уживаних жінками й чоловіками в мові яна. До введення терміну ‘гендер’ у значенні «соціальна стать, на відміну від біологічної» Р. Столлером у 1968 р., в англо-американських лінгвістичних словниках це поняття вживалося виключно для характеристики категорії роду. Наприкінці 60-х – на початку 70-х р.р. гендерні дослідження мови значно активізувалися через посилення вагомості Нового жіночого руху в Німеччині та США. Однак вони були однобічними й тому отримали назву ‘феміністська лінгвістика’, або ‘феміністська критика мови’ [Lakoff 1975]. На початку XXI ст. лінгвістична гендерологія перебуває на стадії відокремлення. На сьогоднішній день гендерні дослідження є галузь науки, що інтенсивно розвивається, вона являє собою концентрацію спектру різноманітних дисциплінарних знань – соціології, психології, культурології, антропології, між культурної та невербальної комунікації, лінгвістики та ін.

В основі гендерних досліджень знаходиться вивчення категорії гендеру як однієї із складових трьохчленої опозиції стать :: рід :: гендер. ‘Гендер’ як поняття, що з’явилося історично пізніше по відношенню до понять ‘стать’ і ‘рід’, є категорією вивідного знання, що відображає певні ознаки і властивості останніх. Ступінь їх взаємозв’язку варіюється і несе індивідуальний характер для кожного окремо узятого суспільства, бо багато в чому залежить від особливостей соціально-історичного розвитку, що в свою чергу робить безпосередній вплив і визначає хід і напрямок подальших культурних змін [Зыкова 2003].