Гендерний аспект приватного дискурсу, страница 16

Правильність обраної комунікативної тактики великою мірою залежить від комунікативного досвіду. Комунікативний досвід – «сукупність знань про вдалі та невдалі комунікативні тактики, які сприяють або не сприяють реалізації відповідних комунікативних стратегій» [Бацевич 2004: 121].

На рис. 4 подано співвідношення складових комунікативної тактики [Бацевич 2004: 122].

Комунікативний досвід

Комунікативний намір (комунікативне завдання)

Комунікативна тактика

Рис. 4. Складові комунікативної тактики

Отже, використовуючи комунікативну компетенцію, мовець ставить перед собою комунікативну мету і, спираючись на певну комунікативну інтенцію, формує комунікативну стратегію, яка перетворюється (або не перетворюється) на комунікативну тактику як сукупність комунікативних намірів (комунікативних завдань), збагачуючи комунікативний досвід мовця. Стратегії й тактики мовленнєвого спілкування втілюються в мовленнєвих актах, тобто конкретних комунікативних вчинках, які визнаються найважливішими складовими, ‘енергетичними рушіями’ повідомлень, що, в свою чергу, формують дискурс.

2.2. Залежність комунікативних стратегій і тактик

від гендерних статусів учасників приватного дискурсу

Комунікативна стратегія охоплює певну комунікативну ціль та мовні засоби і мовленнєві прийоми досягнення цієї цілі. Те як і яким чином досягається певна локальна комунікативна ціль у приватному дискурсі, залежить від гендерних статусів комунікантів. Жінки та чоловіки можуть обирати різні тактики для досягнення тієї ж самої цілі. Під ‘комунікативною тактикою’ розуміємо «сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стратегії, визначену лінію поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту чи запобігання ефекту небажаного» [Бацевич 2004: 340]. Для аналізу гендерних особливостей прийомів та тактик, вважаємо доцільним виділення типових стратегій, властивих приватному дискурсу, де основою класифікації є кінцева локальна комунікативна ціль.

У лінгвістичній літературі виділяють кооперативні і некооперативні стратегії мовленнєвого спілкування [Бацевич 2004: 119]. Кооперативні стратегії втілюються в інформативні та інтерпретативні діалоги – поради, обмін думками, розповіді, повідомлення тощо. Згідно з нашим дослідженням некооперативні знаходять своє втілення в конфліктах, суперечках, претензіях, погрозах, ухиляннях від відповіді. У цьому плані приватний дискурс є досить збалансованим: 53% від досліджуваного матеріалу (159 прикладів) інкорпорують кооперативні комунікативні стратегії; 47% (141 приклад) – некооперативні. Проте приблизно 60% випадків являють собою граничні стратегії: спрямовані на запобігання різного роду негативних явищ у спілкуванні, або їх згладжування.

Результати дослідження підсумовані у додатку «Типові стратегії і тактики чоловіків і жінок у приватному дискурсі».

2.2.1. Кооперативні стратегії

Кооперативні стратегії приватного дискурсу, що їх було виокремлено у процесі аналізу, включають: налаштування співрозмовника на позитив (17% – 51 приклад); приваблення до особистості комуніканта (11% – 33 приклади); спонукання до дій і відговорювання від дій (10% – 30 прикладів); запобігання, залагоджування конфліктів (9% – 27 прикладів); здобуття інформації (3% – 9 прикладів); отримання прощення (3% – 9 прикладів).

2.2.1.1. Стратегія налаштування співрозмовника на позитив. Стратегія налаштування співрозмовника на позитив є дуже важливою кооперативною стратегією приватного дискурса. Невід’ємними складовими близьких стосунків є співчуття, позитивна оцінка співрозмовника, висловлювання значимості людини для комуніканта, утішання, підбадьорювання. У важкі хвилини необхідно вміти розвеселити близьку людину, зробити їй комплімент, покращити настрій, розвіяти погані думки, тобто примусити повірити у те, що все не так вже погано, що буде краще. Стратегія налаштування співрозмовника на позитив більш характерна для чоловічого мовлення – 68%, жінки користуються цією стратегією у 32% випадків.