Таким чином лінгвісти дійшли до необхідності вивчати жінок та чоловіків у конкретному контексті. «Гендерлект може випливати лише з відмінних та схожих рис комунікативних стратегій чоловіків та жінок у кожній окремій комунікативній ситуації» [Cünter 1992: 140]. На основі виділення тендерних пріоритетів С. Тремель-Плетц описує ідеальні моделі чоловічого та жіночого стилю мовленнєвої поведінки. Так, для жіночого стилю мовлення характерні установка на рівність, кооперативність, великодушність, маскування домінантних мовленнєвих актів та ін. [Trömel-Plötz 1996: 369]. Цікавою думкою автора є те, що ідеальні моделі чоловічого та жіночого мовлення не треба зв’язувати з їх використанням виключно чоловіками або жінками: «У відношенні жіночого стилю мовлення у змісті ідеальної моделі я ні в якому разі не стверджую ні того, що його використовують усі жінки або виключно жінки, ні того, що чоловіки можуть розмовляти цією мовою. Я лише стверджую, що він частіше реалізується жінками, аніж чоловіками» [Trömel-Plötz 1996: 369].
На поведінку й спілкування жінок і чоловіків істотно впливають два чинники: психофізіологічні особливості та гендерні стереотипи (механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію тендерних ролей від покоління до покоління). Щодо особливостей особистості й темпераменту психологи стверджують, що жінки більшою мірою екстравертні (лат. ехtra – зовні і verto – повертаю), товариські, активні, емпатичні (співчутливі) й дбайливі, а чоловіки більш автономні, настійливі, авторитарні й інтелектуальні. Жінки, як правило, перевершують чоловіків у всьому, що стосується мови (дівчатка починають раніше говорити, мають багатший словниковий запас, утворюють складніші й різноманітніші речення); вони більше схильні до кохання, прихильніші, емоційніші. Чоловіки ж більш інтернальні, частіше є лідерами; їхня самооцінка залежить від успіхів у сфері предметної діяльності, стабільніша і загалом вища від жіночої [Бацевич 2004].
Чоловічий стиль спілкування – активний і предметний, але водночас змагальний і конфліктний. Для чоловіка зміст спільної діяльності важливіший, ніж індивідуальна симпатія до партнера. Чоловіче спілкування відрізняється емоційною стриманістю. Жінки вільніше й повніше (зокрема, вербально) висловлюють свої почуття й емоції, у них виникає потреба ділитись з кимсь своїми переживаннями; вони також здатні до співпереживання [Бацевич 2004].
Сучасний італійський психолог А. Монтаорі виділяє чотири відмінності в психології чоловіків і жінок.
1. Чоловіки виявляють тенденцію до незалежності, а жінки акцентують на взаємозалежності. Жінки більшою мірою соціально зорієнтовані, чіткіше усвідомлюють тонкі зв'язки, які об'єднують людей, роблять їхнє спілкування довірливішим.
2. Чоловіче ставлення до світу напористе, зорієнтоване на контроль. Чоловіки більшою мірою, ніж жінки, зосереджені на завданні. Тому чоловічий стиль вважають аналітичним і маніпулятивним. Чоловіча психологія сконцентрована на домінантних ритуалах та ієрархії, де завжди є переможець і переможений. Така установка, як правило, не визнає альтернативи партнерського стилю.
3. У чоловіків спостерігаються певні не вроджені, а набуті здібності до просторових і математичних знань, у жінок – мовних навичок; тому жіночий стиль спілкування зорієнтований на систему взаємодії, а чоловічий – на систему домінування.
4. Чоловіча концепція моралі формулюється в термінах абстрактних правил, непорушних, постійних. Жінки більш ситуативні, вони по-своєму інтерпретують етику, межі якої рухомі та залежать від контексту того, що відбувається. Чоловіки вважають, що зле втручатися в чиєсь життя, якщо тебе не просять; жінки – що погано не втручатися, якщо хтось потребує твоєї допомоги.
Істотно різняться й стилі чоловічого і жіночого спілкування:
1. У комунікуванні чоловіків найважливішою є інформація, тобто факти, цифри і результати. Жінки, крім інформації, великою мірою зорієнтовані на атмосферу спілкування, на інтерактивні, міжособистісні аспекти.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.