Війна за незалежність у північній америці і утворення США

ЛЕКЦІЯ ДЕВ'ЯТА

ВІЙНА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ У ПІВНІЧНІЙ

АМЕРИЦІ І УТВОРЕННЯ США. ХІД І ІСТОРИЧНІ

НАСЛІДКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ 1861 -1865 р. У США.

1. Буржуазна революція кінця XVIII ст. у Північній Америці. Утворення США.

2. Суспільно-політичний розвиток США наприкінці XVIII – першій половині XIX в.

3. Громадянська війна 1861-1865 р. і її вплив на державний розвиток США наприкінці XIX - початку XX ст.ст.

І питання.

Історичні корені теперішнього становища держави США у світовій політичній системі, «американського способу життя» як впливового фактору сучасного загально цивілізаційного розвитку багато в чому визначається державно-правовими інститутами, зародження яких відбулося у XVIII ст. у результаті потужного соціального потрясіння, іменованого буржуазною революцією або війною за незалежність у Північної Америці.

Прибережні землі Атлантичного океану у Північної Америці заселялися емігрантами, які покидають Британські острови за різноманітними причинах:• релігійні переслідування (пуритани);

• пошук життєвого статку (селяни , що обезземелились, люмпени);

• революційні і контрреволюційні переслідування (роялісти і супротивники короля);

• національний гніт (вихідці із Шотландії і Ірландії). Починаючи життя на новому місці, вони організовувалися в общини, створюючи свої органи управління. У якості регулятора суспільних відносин використовувалися як норми звичаєвого англосаксонського, так і англійського „загального права”. Водночас суворі умови створення споконвічного побуту, боротьба за землі з місцевим населенням закладали власні традиції право розуміння, які засновані на визнанні звичайних прав людини, віротерпимості, виборності посадових осіб. Політичні союзи, що виникають у результаті об'єднання общин, законодавче оформлялися королівськими грамотами. Таким чином колоністи не втрачали зв'язку з історичною батьківщиною, рахуючи себе підданими короля, на яких поширюється право метрополії.

До середини XVIII ст. неоднозначність соціально-економічного розвитку і правового статусу тринадцятьох Північно-Американських колоній у Британській колоніальній системі обумовилися:

• тимчасовою тривалістю їхнього утворення (Вірджинія - 1607 р., а Джордія - 1733м.);    

• розрізненнями у переважній соціальній приналежності їхніх засновників (північні - представники «третього» стану, південні - землевласницька аристократія);

• особливостями природнокліматичних умов.

У результаті в північних колоніях («Нової Англії») стали розвиватися фермерські господарства і мануфактури; у південних - склалися крупні земельні плантації, засновані на експлуатації завезених сюди негрів-рабів; для серединних були - характерні обидва господарські уклади.

За типом управління колонії розрізнялися як:

• приватновласницькі (Пенсільванія, Меріленд);

• з „народним управлінням” (Коннектикут, Род-Айленд);

• королівські, керовані призначеними метрополією губернаторами.

Але, незважаючи на розрізнення, у більшості колоній функціонували виборні законодавчі органи, створені в період оформлення політичних союзів общин і закріплені в королівських грамотах. Участь в оподатковуванні вони, за типом англійського парламенту, вважали однією з основних свобод особи.

До звільнення від податків корони спонукав і швидкий економічний ріст колоній. Всупереч цьому податковий прес метрополії посилився. Семирічна війна з Францією (1756-1763 р.) за Канаду й Ост-Індію збільшила державний борг Великобританії з 53 тис. до 140 тис. фунтів стерлінгів і уряд вирішив поправити фінансове становище за рахунок колоній. Зробити це полегшувала наявність англійських військ (10 тис.) у захоплених Канаді і Флориді (1). Спроби метрополії використовувати переважно силові методи у взаємовідносинах із колоніями викликали опозиційний опір.

Наслідуючи англійської традиції петицій до королівської влади, у 1774 р. Філадельфійський Континентальний конгрес колоній звернувся до короля Георга III з вимогою про надання колоніям самостійності в економічних правах. Серед учасників конгресу виявилися прихильники рішучих дій, що закликали до створення спеціальних органів по підготовці до збройної боротьби з англійцями - Кореспондентських комітетів. Спроби англійських військ перешкодити накопиченню зброї у населення шляхом знищення спеціально створюваних складів призвели до збройної сутички 19 квітня 1775 р. у Конкорда (поблизу м. Бостона) з колоністами. Це поклало початок військовим діям.

II Континентальний конгрес у травні того ж року прийняв рішення про створення американської армії, головнокомандуючим якої призначили Дж. Вашингтона. У ході бойових дій з військами метрополії створювалися конституційні основи майбутньої американської державності.

На наступному конгресі 4 липня 1776 р. була прийнята Декларація незалежності (основним автором являється Т.Джеферсон). У якості причин остаточного відділення від Великобританії оголошувалося:

1. порушення „невідчужуваних” прав людини, „до числа яких належать: життя, свобода і прагнення на щастя”;