Війна за незалежність у північній америці і утворення США, страница 6

7. Маклаков В. Конституция США (вступительная статья) // Конституции зарубежных государств. - С. 3.

8. История политических учений XVII - XVIII стст. - С. 249.

9. Шульженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. - Курс лекцій. -К., 1997. -С. 67.

Ю.Констшуции зарубежных государств. - С. 15,23,26.

11 Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. - 4.2 - С.

73-75.

12. Там само. - С. 82.

13. Там само. - С. 84.

ЛЕКЦІЯ ДЕСЯТА

ФРАНЦУЗЬКА БУРЖУАЗНА РЕВОЛЮЦІЯ кінця XVIIIст. РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ В ФРАНЦІЇ в XIX- початку XXст.ст.

1. Хід і історичне значення французької революції кінця XVIIIст.

2. Розвиток буржуазної держави у Франції в 1795- 1870 р.

3. Державний лад Франції наприкінці XIX - початку XX стст.

І питання.

Французьку буржуазну революцію кінця XVIII ст. в історичній літературі називають великою. Цим епітетом підкреслюється її вплив на подальший розвиток не тільки французького, але й інших європейських держав. Основна причина, що викликала революцію та ж, що й в Англії, і в Північної Америці невідповідність продуктивних сил, які розвиваються, пануючим у країні феодальним виробничим відношенням.

У Франції найбільшого завершення досяг самодержавний абсолютизм, привілейованість духівництва і дворянства різко контрастувала із соціальним і правовим статусом «третього» стану. Буржуазія, селяни і робітники складали опозицію королівської влади і були зацікавлені в зміні форми державного правління на таку, що змогла б забезпечити соціально-економічні перетворення в країні.

Потужний вплив на ідеологію політичних супротивників старого режиму зіграло французьке Просвітництво. Політико-правові концепції Вольтера, Монтеск'є, Руссо й інших просвітителів були побудовані на визнанні природних прав людей, що повинні бути об'єднані в справедливе «цивільне суспільство». Гарантом же його створення повинна бути держава (1).

Економічна криза в країні змусила короля Людовика XVI у 1789 р. знову скликати (уперше за 150 років) Генеральні штати. Серед депутатів «третього» стану виявилися активні представники буржуазії, яким удалося домогтися прийняття рішень «не по більшості голосів станів, а по більшості голосів депутатів» (2). У такий спосіб вони заявили про право виступати від імені усього французького народу, якому необхідно було скасувати старі і прийняти нові закони. Генеральні штати у червні 1789 р. оголосили себе Національним, а через місяць - Установчими зборами. Король спробував розігнати заколотних депутатів. У Версаль (місце їхнього засідання) стали прибувати війська. Але на захист Установчих зборів виступили народні маси. 14 липня 1789 р. вони штурмом узяли головну королівську в'язницю Бастилію. У сільській місцевості селяни стали знищувати дворянські замки, спалювати податкові документи, громити податні установи. Кинуті на придушення повстання королівські війська відмовлялися розправлятися з народом. У цих умовах Установчі збори скасували старі органи і створило замість них муніципалітети, що очолили найбільше заможні буржуа. Був оголошений набір у Національну гвардію, начальником якої став маркіз Лафайєт - герой війни за незалежність США. Установчі збори скасували особисті повинності селян. А 26 серпня 1789 р. була прийнята «Декларація прав людини і громадянина», що стала найбільше яскравою сторінкою всієї епохи Нового Часу в розвитку правової рівності і спрямування людства до правової держави.

У преамбулі цього документу викладений загальний магістральний зміст еволюції людської правосвідомості: «Представники французького народу., вважаючи, що неуцтво, забуття прав людини або зневага до них є єдиними причинами суспільних бідувань і зіпсованих урядів, вирішили в урочистій Декларації викласти звичайні, невідчужувані і священні права людини, щоб ця Декларація, знаходячись на очах у всіх членів суспільної спілки, постійно нагадувала їм про їхні права й обов'язки; щоб дії влади законодавчої і влади виконавчої, у кожний момент здатні бути зіставленими з метою всякої політичної установи, стали більш шановними; щоб вимоги громадян, засновані на простих і неоспоримих істинах, кинулися постійно до підтримки Конституції і загального блага» (3).