Війна за незалежність у північній америці і утворення США, страница 34

Водночас імператор у законодавчій сфері мав особливі повноваження. Він мав право розпускати нижню палату парламенту. Його укази "у випадку нагальної потреби підтримати суспільну безпеку або усунути суспільне бідування, у проміжках між сесіями парламенту." мали силу закону. Але якщо найближча сесія парламенту не схвалювала надзвичайні укази імператора вони об'являлися недійсними. Крім того, до повноважень імператора ставилося: а) Розпорядження виконання законів. У ст. 9 було зафіксовано, що "імператор видає або велить видати укази, необхідні для виконання законів, підтримки суспільного спокою ї порядку і сприяння добробуту підданих". У Конституції підкреслювався підзаконний характер імператорських законів, що ні в якому разі не повинні вносити змін у чинні закони .

б) Встановлення організації галузей державного управління, призначення і звільнення цивільних і військових посадових осіб, визначаючи при цьому їхні посадові оклади.

в) Верховне командування армією і флотом, установленні її організації і чисельності в мирний час.

г) Оголошення війни й облогового положення, установлення миру і висновок міжнародних договорів.

д) Жалування дворянства, чинів, орденів і знаків відмінності.

е) Право амністії, помилування, зм'якшення покарання і відновлення в правах.

Судова влада в Японії здійснювалася від імені імператора. Але Конституція встановлювала недоторканність судів. У ст. 58 було відзначено, що "жодний суддя не може бути усунутий від своєї посади інакше як за карні діяння по вироку карного або дисциплінарного суду". У главі "Про права й обов'язки підданих" об'являлися гарантії прав і свобод японців, що включали свободи слова, преси, зборів, спілок, віросповідання, недоторканності житла таємне листування і т.д. Приватна власність об'являлася недоторканною. Японські піддані одержували рівний доступ до державних посад. Служба в армії і флоті стала обов'язком усіх японців (22). Таким чином, у відмінності від Росії Конституція Японії 1889 р. створила основні державно-правові інститути, що дозволили країні успішно інтегруватися у світову буржуазну цивілізацію і розвиватися по капіталістичному шляху.

Зноски та примітки:

1. Перу Д. - Указ Соч. - Т. 2 - С. 442.

2. История политических и правових учений /Под ред. В.Нерсесянца.

- С. 431 – 432.

3. Аннерс З. -Указ. Соч. - С. 358.

4. История политических и правових учений / Под ред.  В.Нерсесянца. С. 431 – 432.

5. Шевченко О. - Указ. Соч. - С. 198.

6. Хрестоматія з історії держави і права України. В 2 т. / За ред. В.Гончаренка. - К., 1997. - Т. 1 - С. 233.

7. Шевченко О. - Указ. Соч. - С. 200.

8. Аннерс З.-С. 361.

9. Там же.-С. 259-261.

10. Там же.-С. 256-258. 11.Тамже.-С. 261-262.

12. Шевченко О. - Указ. Соч. - С. 203.

13. Хрестоматія з історії держави і права України. В 2 т. / За ред. В.Гончаренка. - К., 1997. - Т. 2 - С. 263.

14. Шевченко О. - Указ. Соч. - С. 204.

15. Хрестоматія з історії держави і права України. В 2 т. / За ред.  В.Гончаренка. - К., 1997. - Т. 2 - С. 264-265.

16. Там же.-С. 291-292.

17. Ленин В.И.

18. Хрестоматія з історії держави і права України. В 2 т. / За ред.

В.Гончаренка. К., 1997. - Т. 2 - С. 296.

19.Там же. -С. 305-309.

20. История стран Азии и Африки в средние века. - 4.2. - С. 143,147.

21. Черниловский 3. Всеобщая история государства и права. - М., 1996. С 356-357.   

22. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. - Ч. 1. -С. 164-167.