Війна за незалежність у північній америці і утворення США, страница 21

Зноски та примітки:

1. Всеобщая история государства и права / Под ред. К. Батыра. -С. 275.

2. Новая история. Часть Первая. - С. 226, 227,

3. Там же.-С. 194-195.

4. Хрестоматия по всеобщей истории. - Ч. 2. - с. 155-158.

5. Герцен А.Й. Поли. Собра. Соч. Т X. Петроград, 1919. - С.б.

6. Новая история. Часть Первая. - С. 513.

7. Хрестоматия по всеобщей истории. - Ч. 2. - С. 159-163.

8. Новая история. Часть Вторая. - С. 64-65, 69.

9. Черніловський 3. - Указ. Соч. - С. 341.

10. Хрестоматія з історії України. - Ч. 1. - С 375-387

ЛЕКЦІЯ ДВАНАДЦЯТА

КОЛОНІАЛЬНІ ІМПЕРІЇ XVII- початку XXст.ст.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНІ РЕВОЛЮЦІЇ У

ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ І АЗІЇ.

1. Виникнення перших колоніальних імперій.

2. Британська колоніальна імперія.

3. Французька колоніальна імперія.

4. Національно-визвольні революції в Латинській Америці.

І питання.

Говорячи про форми державного устрою країн у Середні віки і Новий час, часто вживають термін "імперія". Для імперій, що утворилися шляхом територіальних приєднань безпосередньо до держави (Австрійська, Німецька, Російська) характерна загальна система державного механізму, поширення федеральної привселюдної влади держави на всю територію в рамках імперських меж. Водночас існували і так звані "колоніальні імперії". При цій формі державного устрою країна-метрополія зберігає свою унітарність, але управляє своїми володіннями (як правило заморськими територіями) за допомогою колоніального адміністративного апарату (Іспанська, Португальська, Голландська, Британська, Французька колоніальні імперії).

Утворення колоніальних імперій явилося слідством "великих географічних відкриттів" ХV-ХVІ стст. Тому першими колоніальні імперії створили Португалія й Іспанія як найбільше розвинуті морські держави Середньовіччя. Форми правління колоніальними володіннями в (Португалії та Іспанії) цих імперіях визначалися пануючими тоді феодальними відносинами. Наприклад, у Латиноамериканської Еспаньйолі іспанський король, чиєю власністю оголошувалися відкриті заморські території, робив земельні пожалування своїм васалам - кастильським поселенцям разом з індійськими селами. Іноді королівські пожалування носили характер передачі землі і рабів не у вічне володіння, а в тимчасове користування, за що пожало ванний сплачував у королівську скарбницю чверть одержуваного прибутку (1). При цьому сеньоріальні колоніальні володіння спиралися на військові гарнізони, підпорядковані тим, кому король подарував землю.

З виходом на міжнародну арену держав, у яких переважав капіталістичний господарський уклад, почали змінюватися форми колоніального правління. Так, заснована голландською торговою буржуазією в 1602 р. об'єднана Ост-Індійська колонія одержала від Нідерландських Генеральних Штатів монопольне право торгівлі з усіма державами до сходу від мису Доброї Надії до Магелланової протоки. У результаті, спираючись на військовий флот, компанія створила свої укріплені пункти в Індонезії і нав'язала правителям місцевих держав серію кабальних "союзних договорів", що практично дозволяли управляти цими територіями (2). У 1600 р. із благословення королеви Єлизавети була створена також англійська Ост-Індійська компанія, яка активно включилася в колоніальне суперництво на Сході. У 1607 р. лондонські купці утворили першу англійську колонію на північноамериканському узбережжі - Вірджинію.

Таким чином у Новий Час став складатися колоніальний механізм управління, заснований не тільки на позаекономічному, але і на економічному примусі скореного тубільного населення. Найбільше характерним це було для Британської і Французької колоніальних імперій.

IIпитання.

Британська колоніальна імперія створювалася в ході військової боротьби з Іспанією і Португалією. Як відзначав Дж. Неру - колоніальні "успіхи Іспанії і Португалії змушували інші нації в Європі зеленіти від заздрості". У період боротьби Нідерландів з Іспанією за незалежність, англійці таємно допомагали голландцям, захоплюючи іспанські кораблі, що випливають з Америки. "Керівником у цій ризикованій, але прибутковій грі був сер Френсіс Дрейк, він називав це "підпалити бороду іспанському королю" (3).