Періодичні (типові) випробування проводять з метою перевірки відповідності слідкуючого привода усім без винятку вимогам технічних умов і його працездатність в експлуатаційних умовах. Цим випробуванням піддають один чи два приводи від кожної серійної партії, не рідше одного разу в квартал чи у півріччя, в залежності від обсягу випуску і стабільності технологічних процесів. Обсяг періодичних випробувань передбачає, крім контролю статичних і динамічних характеристик, також перевірку на ресурс.
Перевірочні технологічні випробування проводять з метою перевірки відповідності привода вимогам технічних умов при зміні конструкції, технологічних процесів, застосованих матеріалів чи комплектуючих виробів.
При ресурсних випробуваннях перевіряють збереження приводом працездатності протягом і після наробітку встановленого ресурсу на режимах, максимально наближених до експлуатаційного. При цих випробуваннях привод звичайно не випробують на механічні впливи, а при кліматичних впливах в основному перевіряють працездатність привода при підвищених і знижених температурах робочої рідини і навколишнього середовища.
Таким чином, на підставі технічних умов і в залежності від виду випробувань з урахуванням програми випуску складають технологічний процес випробувань, що визначає методику, перелік і послідовність контрольних операцій, тип і кількість універсальної вимірювальної апаратури й обладнання, а також необхідність проектування і виготовлення нестандартної контрольно-вимірювальної апаратури і стендового обладнання.
Стандартне стендове обладнання широко використовують при механічних випробуваннях, що проводять з метою перевірки працездатності окремих складальних одиниць і привода в цілому. До механічних випробувань відносять: випробування на віброміцність; випробування на вібростійкість; випробування на ударну міцність; випробування на стійкість до впливу відцентрового прискорення; випробування на транспортабельність.
Випробування приводів при нормальних умовах і на кліматичні впливи проводять на спеціальних стендах. Причому у випадках випробування при температурах робочої рідини і навколишнього середовища не більш 100° С використовують ті ж стенди, що і для випробувань при нормальних умовах. Якщо технологічний процес передбачає випробування привода при температурі понад 100° С, то застосовують спеціальні теплові стенди.
Конструкції випробувальних стендів можуть бути різними в залежності від типу привода, його конструкції, габаритно-вагових і експлуатаційних характеристик. Випробувальні стенди, призначені для контролю параметрів привода при нормальних умовах, складаються з наступних основних елементів: енергетичних установок; синусних механізмів; завантажувальних пристроїв; пристрою для випробування при підвищених температурах; гідравлічних стовпчиків; станин із пристосуванням для кріплення привода.
Гідравлічні стовпчики являють собою металеву конструкцію, у якій монтують елементи гідросистеми, і контрольно-вимірювальні засоби. Станини стендів виконують у виді зварених монолітних конструкцій, призначених для монтажу завантажувальних пристроїв, синусних механізмів, випробовуваного привода й інших елементів гідросистеми.
Енергетичні установки. Одним з основних елементів енергетичних установок є насос, що забезпечує необхідну подачу робочої рідини при заданому напорі. В енергетичних установках випробувальних стендів застосовують насоси з постійною і перемінною подачею. Відомо, що подача насоса прямо пропорційна кутової швидкості ротора і не залежить від величини протитиску на виході з нього.
Величина тиску на виході насоса у свою чергу визначається тільки Мкр на валу насоса. Значення Он і рн кількісно обмежуються тільки конструктивною міцністю насоса. З насосів постійної продуктивності найбільш широке застосування в гідросистемах випробувальних стендів одержали плунжерні насоси аксіального типу. Насоси з постійною подачею інших типів (шестеренні, лопатеві й ін.) мають малу потужність і їх частіше застосовують як підкачувальні.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.