Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку витрат на виробництво (на прикладі Виробничого Об'єднання “Зоря”), страница 4

1.1.4  Характеристика основних методів калькулювання

Заключним етапом обліку витрат є обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

   Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за наступними статтями калькуляції (типовими):

1)  сировина і матеріали;

2)  купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

3)  паливо та енергія на технологічні потреби;

4)  зворотні відходи (вираховуються);

5)  основна заробітна плата;

6)  додаткова заробітна плата;

7)  відрахування на соціальне страхування;

8)  витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

9)  відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати; 

10) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

11) загальновиробничі витрати.               

Організація обліку витрат залежить передусім від   особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методомобліку витрат і калькулювання.

Витрати виробництва в залежності від йоготипу можуть обліковуватися декількома методами: позамовним, попередільним   та комбінацією цих двох методів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. До таких виробництв відносяться суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівельне, меблеве та інші, включаючи аудиторську діяльність, надання консалтингових, бухгалтерських та інших послуг, ремонт автомобілів (тобто ті виробництва, а також послуги, де можна визначити затрати за окремим замовленням або окремою партією продукції; наприклад, затрати на випуск окремого номера газети або журналу у видавництві).Привикористанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленням.

Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.

При використанні позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, в яких проставляється порядковий по їм ер замовлення. Загальновиробничі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

1.2. Загальні підходи до формування  та обліку витрат діяльності підприємства

1.2.1 Основні вимоги до визнання  та оцінки витрат

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 3 під витратами   розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення  зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

         Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

У П(С)БО 16 трактуються нові терміни.

Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.

          Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені  безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним  шляхом.

         Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об'єкт обліку витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності   підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Необхідною умовою відображення витрат у фінансовій звітності є їх визнання та достовірна оцінка.

Нормами П(С)БО 16 суворо регламентуються умови визнання витрат підприємства. Так, згідно п. 5-8 даного положення витрати визнаються за наступних умов:

1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Приклад: списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства.

2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Приклад: нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів.

3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Приклад: уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів.

4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Визнання витрат відповідно до П(С)БО16 відображено на рисунку 1.1.

Витрати включаються до Звіту про фінансові результати на підставі принципу відповідності. Тому витрати визнаються в момент виникнення і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати визнаються на підставі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.