2. Порівняльний підхід базується на інформації про колишні досягнення і, отже, відбиває фактично досягнуті підприємством результати виробничо-фінансової діяльності, у той час як, наприклад, прбутковий підхід орієнтований на прогнози щодо майбутніх доходів.
3. Підхід є реальним відбиттям стан попиту та пропозиції на даний об'єкт, оскільки ціна фактично зробленої угоди враховує існуючу ситуацію на ринку.
Недоліки підходу:
- на ринку не існує абсолютно однакових об'єктів;
- метод ігнорує перспективи розвитку підприємства в майбутньому, розглядаючи тільки ретроінформацію;
- підприємства неохоче надають фінансову інформацію, що істотно утрудняє процеси відбору підприємств-аналогів;
- наявність великої кількості кризових і неплатоспроможних підприємств нейтралізує основна перевага порівняльного підходу: при оцінці даним способом оцінювач орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу аналогічних підприємств. У результаті вартість підприємства, отримана при використанні даного методу, буде дещо перекручена;
- даний підхід можна з більшим успіхом застосовувати тільки в країнах, економіка яких не піддається різким періодичним коливанням.
ВИСНОВКИ
1. З позиції економічної безпеки підприємства стратегічне керування є одним з найважливіших інструментів збереження його стійкості, а також підтримки здатності до самовідновлення у випадку небажаного впливу зовнішнього середовища.
2. Оперативне керування базується на створенні й підтримці високої мобільності, керованості й реактивності процесів та об'єктів діяльності підприємства, можливості негайного втручання у хід роботи підприємства й миттєвій реакції керованого контуру. Цьому типу керування властиві гнучкість, швидкість реакції, швидка маневреність у ході елементарних виробничих і господарських процесів.
3. Тактичне керування орієнтується на негайну реакцію або здійснює прогнозування на короткостроковий період часу.
4. Сучасні стратегії підприємств повинні базуватися не тільки на аналізі зовнішніх і внутрішніх умов, але й на прагненні збільшити внутрішній потенціал і змінити зовнішнє оточення. Ті ж підприємства, які будуть прагнути до реалізації пасивних стратегій або еволюційного розвитку, нічого не досягнуть і їх чекає загибель.
5. Сьогодні для досягнення конкурентоспроможності будь-яке підприємство намагається максимально вдосконалити свою продукцію, послуги або технології випуску.
6. Інтеграція - це об'єднання або поглинання підприємств із метою підвищення конкурентоспроможності.
7. Диверсифікованість - це проникнення у галузь або поділ виробництв із метою підвищення конкурентоспроможності підприємства.
8. У науці керування підприємством основною базою для розробки ефективної програми антикризових заходів стають знання про кризу, її можливі прояви у життєдіяльності економічної системи.
9. Криза - це крайнє загострення протиріч у внутрішньому і зовнішньому середовищі життєдіяльності системи, що загрожує її стабільному розвитку.
10. Діагностика - це визначення стану об'єкта, предмета, явища або процесу керування за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, що виявляються у невідповідних еталонному розвитку змінах.
11. Антикризове керування являє собою розробку стратегій, що дозволяють досягати конкурентних переваг на ринку з урахуванням ризиків; формувати антикризову групу менеджерів здатних реалізувати програму з виходу із кризи.
12. Банкрутство – це визнана уповноваженим державним органом нездатність боржника задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів і (або) виконати обов'язок щодо сплати обов'язкових державних платежів.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Що таке стратегія?
2. Що мається на увазі під стратегічним керуванням?
3. Моделі життєвого циклу підприємства.
4. Поняття кризи. Види криз.
5. Що таке антикризове керування?
6. Поняття процедури банкрутства.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.