Порівняльний підхід припускає, що вартість підприємства визначається тією сумою, за якою вона може бути продана при наявності досить сформованого ринку. Причому найбільш імовірною вартістю оцінюваного підприємства може стати реальна ціна продажу подібної фірми, зафіксована ринком. Це сукупність методів оцінки вартості об'єкта, заснованих на порівнянні об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами, у відношенні яких є інформація про ціни угод з ними. Він заснований на аналізі угод купівлі-продажу порівняних об'єктів, а також запитуваних цін на аналогічні об'єкти власності. Етапами розрахунку є вибір порівняних аналогів й аналіз цінових показників порівнюваних об'єктів з метою приведення останніх до єдиної бази (умов придбання об'єкта оцінки).
Порівняльний підхід припускає використання трьох основних методів, вибір яких залежить від цілей, об'єкта й конкретних умов оцінки.
Метод аналога
Метод аналога, або метод ринку капіталу, заснований на використанні цін, сформованих відкритим фондовим ринком або ринком нерухомості. При використанні методу компанії-аналога оцінка вартості готового бізнесу проводиться на підставі інформації про вартість підприємств-аналогів, найбільш успішних на ринку.
Базою для порівняння служить ціна однієї акції акціонерних товариств відкритого типу або ціна об'єкта-аналога на ринку нерухомості.
Підприємства-аналоги повинні відноситься до тієї ж галузі, що й оцінювана компанія, а також бути подібні за такими основними фінансовими і виробничими характеристиками:
- основні показники підприємства (прибуток, чисельність персоналу, вартість активів);
- найменування продукції;
- диверсифікованість продукції;
- інноваційний розвиток;
- стан основних фондів;
- порівнянність передбачуваної угоди
Компанії-аналоги, відібрані для проведення оцінки вартості компанії порівняльним методом, повинні не тільки здійснювати один вид діяльності з оцінюваною компанією, але й бути продані не дуже давно стосовно строку продажу компанії.
При цьому компанії-аналоги не повинні бути залучені до процесу поглинання, оскільки це спотворює їхню реальну ціну.
Якщо між підприємствами-аналогами й оцінюваним підприємством існують розбіжності за будь-якими критеріями, необхідно використати відповідні коефіцієнти, що характеризують співвідношення результуючого показника до однієї з його складових.
Метод продажів.
Метод угод, або метод продажів, орієнтований на ціни придбання підприємства в цілому або його контрольного пакета акцій.
При його застосуванні допускається використання інформації про ціни на акції аналогічних підприємств у будь-яких угодах, а не тільки про угоди з контрольними пакетами акцій аналогічних компаній.
Метод галузевих коефіцієнтів.
Метод заснований на використанні галузевих коефіцієнтів, розрахованих у ході досліджень статистики продажів підприємств галузі, проведених спеціалізованими агентствами. Необхідно, щоб дослідження було проведено не менше ніж для половини всіх підприємств галузі, порівняних за розміром з оцінюваним.
Метод галузевих коефіцієнтівзаснований на використанні рекомендованих співвідношень, між ціною і певними фінансовими параметрами.
Він поки не досить використовується у вітчизняній практиці через відсутність накопиченої за тривалий період щодо стабільного ринку інформації.
Цей метод полягає у розрахунку співвідношення ринкової ціни недавно проданого підприємства-аналога та одного з його основних фінансових показників.
Дане співвідношення називається ціновим коефіцієнтом. Для одержання ринкової вартості власного підприємства необхідно помножити аналогічний фінансовий показник оцінюваної компанії на розрахункову величину цінового коефіцієнта.
Переваги підходу:
1. Основною перевагою порівняльного підходу є те, що оцінювач орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу подібних підприємств.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.