Керування підприємством. Стратегічне керування. Антикризове керування підприємством, страница 17

Виходячи з перерахованих вище показників, цей коефіцієнт виглядає у такий спосіб:

I = (К_Н*К_Е*i₁) + (ДО*К_З*К_І*i₂) + (К_К*К_Р*К_У*i₃) +(КІТ*КІП*i₄),    (5.2)

де I - коефіцієнт рівня інноваційного потенціалу підприємства;

К_Н- коефіцієнт наукоємності, показує питому вагу витрат на НДДКР;

К_Е - показник ефективності роботи підприємства, дозволяє робити висновок про те, яка частина доходу від реалізованої продукції доводиться на одного працюючого в НДДКР;

К- показник, що характеризує інноваційність кадрового персоналу підприємства;

К_З - коефіцієнт, що показує структуру інноваційних досліджень на підприємстві;

К_І  - коефіцієнт якісної оцінки інноваційних досліджень;

К_К - показник, що показує конкурентоспроможність продукції підприємства на ринку;

К_Р- показник, що показує частку продукції підприємства;

К_У– коефіцієнт успішності;

КІТ -коефіцієнт технологічної оновлюваності;

КІП – коефіцієнт продуктової оновлюваності;

i₁, i₂, i₃ , i₄ – вагові коефіцієнти відповідної групи приватних показників інноваційного розвитку підприємства (i₁+ i₂+ i₃+ i₄=1).

Цей розрахунок необхідний для проведення експрес діагностики інноваційного потенціалу. Крім цього, при розрахунку загального показника частина стратегій не розглядається, що істотно полегшує розрахунки за даною методикою. Аналогічно можна розраховувати й інші види потенціалів, що необхідно для вибору оптимальної стратегії підприємства, тому що загальна стратегія підприємства є сукупністю приватних функціональних стратегій.

Аналогічним чином оцінюються всі складовіекономічного потенціалу підприємства. І на цій підставі робиться висновок про стан економічного потенціалу. Використання на практиці регулярної процедури оцінювання економічного потенціалу підприємства дозволяє сфокусувати увагу керівника на проблемних ситуаціях, у тому числі кризових, і припускає наявність набору дій з аналізу причин їхнього виникнення і вироблення стратегічних рішень, що і є діями із забезпечення економічної безпеки підприємства.

5.2. АНТИКРИЗОВЕ КЕРУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

5.2.1. Поняття кризи

У науці керування підприємством основною базою для розробки ефективної програми антикризових заходів стають знання про кризу, її можливі прояви у життєдіяльності економічної системи. У практиці антикризового керування дуже важливо вміти діагностувати настання кризи, а також ідентифікувати  саме кризові зміни серед змін нормального функціонування підприємства.

Криза — це крайнє загострення протиріч у внутрішньому і зовнішньому середовищі життєдіяльностісистеми, що загрожує її стабільному розвитку.

Але оскільки кризи не співпадають не тільки із причин і наслідків, але й по самій своїй суті,  існує необхідність у розгалуженій класифікації криз. За допомогою такої класифікації стає можливою розробка диференційованих засобів і способів керування ними.

Кризи підрозділяються:

1.  За масштабом:

-  загальні, які охоплюють соціально-економічну систему в цілому;

-  локальні,охоплюють частину системи.

2.  За характером:

-  легкі, наносить незначні удари, протікають послідовно, їх можна передбачати, ними легше управляти;

-  глибокі, вражають всю систему й часто ведуть до руйнування системи. Такі кризи протікають складно й нерівномірно, часто акумулюючи безліч протиріч;

-  непереборні. Крайня форма прояву кризи, при якій будь-які форми оздоровлення підприємства є неефективними через необоротні зміни його економічної структури.

3.  За часом впливу:

-  короткочасні;

-  затяжні.

4.  За формою прояву:

-  сховані, протікають відносно непомітно і тому найнебезпечніші;

-  явні, протікають помітно й легко виявляються.

5.  За причинами виникнення:

-  соціально-економічні, містять у собі недосконалість керування економічної політики, конкурентну боротьбу, недосконалість політичних факторів, низький рівень знань й ін. види суспільних відносин;