Керування підприємством. Стратегічне керування. Антикризове керування підприємством, страница 26

-  якщо антикризова програма виконана, а змінилося зовнішнє середовище підприємства, систему антикризового керування необхідно адаптувати до нових ринкових умов. А також для виходу організації із кризової ситуації проводиться підготовка додаткових управлінських рішень антикризового характеру.

8.   На восьмому етапі антикризового керування розробляються заходи щодо продовження реалізації існуючих і прогнозуванню майбутніх кризових ситуацій. Все це дозволяє не тільки уникнути кризової ситуації, але й підготуватися до неї та мінімізувати її наслідки.

Як будь-яка діяльність, антикризове керування підприємством базується на ряді принципів. До основних принципів антикризового керування відносяться:

1.  Принцип передбачення. Виникнення кризової ситуації на будь-якому підприємстві несе загрозу його існуванню. Таким чином, антикризове керування, основою якого є запобігання і нейтралізація криз, повинне базуватися на результатах прогнозування та пов'язаній з ним  ранній діагностиці кризових явищ у діяльності підприємства.

2.  Принцип миттєвого реагування. Швидкість  реагування на кризові явища надасть більші можливості до відновлення діяльності підприємства, ніж якщо реагування буде не миттєвим. Кожне кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але й породжує нові супутні йому явища. Тому застосовувати антикризові механізми необхідно на початковій стадії розвитку кризи.

3.  Принцип відповідності. Реакція підприємства на різного виду загрози повинна бути адекватна ступеню важкості цієї загрози. Використовувана система механізмів з нейтралізації загрози пов'язана з фінансовими витратами або втратами. При цьому рівень цих витрат і втрат повинен бути адекватний рівню загрози підприємства. У протилежному випадку або не буде досягнутий очікуваний ефект (якщо дія механізмів недостатня), або підприємство буде нести невиправдано високі витрати (якщо дія механізму надмірна).

4.  Принцип повноти. Для виходу із кризової ситуації необхідна повна мобілізація потенціалу підприємства.

Ефективність антикризового керуванняхарактеризується ступенем досягнення цілей нейтралізації кризи в зіставленні з витраченими на це ресурсами. Виділяються такі фактори, що впливають на ефективність процедур антикризового керування:

1.  Система моніторингу кризових ситуацій є вкрай важливим фактором ефективності антикризового керування. Це організовані дії з безперервного постійного визначення ймовірності й реальності настання кризи для її своєчасного виявлення і розпізнавання.

2.  Система діагностики. Для своєчасного виявлення проблем на підприємстві повинна існувати система постійної діагностики зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Вона повинна включати постійний моніторинг, аналіз і прогнозування, тобто своєчасне виявлення, ідентифікацію ризикових ситуацій і вироблення заходів щодо виходу із кризи.

3.  Мистецтво керування. Для успішного проведення заходів, спрямованих на нейтралізацію кризи, керування цими процедурами здійснюється командою професійних співробітників. Причому їхній професіоналізм є сукупністю спеціальної підготовки й власного інтелектуального потенціалу.

4.  Елемент керування. Антикризове керування повинне стати невід'ємною частиною будь-якого виду керування.

5.  Теоретична основа. Рішення при антикризовому керуванні повинні прийматися на основі науково обґрунтованих, проаналізованих і  спрогнозованих передумовах. Тільки в цьому випадку прийняті антикризові рішення будуть повною мірою відбивати рішення поставлених проблем, а також вчасно реагувати на ознаки, що наближається або приходить криза.

6.  Корпоративність. Це наявність корпоративного духу на підприємстві, тобто готовність працювати на благо підприємства без матеріальних стимулів. Це об'єднання всіх якостей працівника, ділових, соціальних і ін., спрямованих на благо підприємства.