Керування підприємством. Стратегічне керування. Антикризове керування підприємством, страница 3

10.  Школа конфігурації – стратегія, представлена як процес трансформації (ця форма стратегії повинна виступити заключним, об'єднуючим етапом всіх попередніх, а саме: процесу вироблення стратегії, її змісту, структури, відносин з навколишнім середовищем підприємства.  Вона виходить із переконання, що все змінюється, отже і стратегія повинна змінювати свої напрямки слідом за цими змінами).

Таблиця 5.1

Зміст «Шкіл стратегічного менеджменту»

Група	Назва школи, що входять у групу	Зміст позиції шкіл
1	2	3
1	Школа дизайну Школа планування Школа позиціювання	Опис методів формування стратегії
2	Школа підприємництва Когнітивна школа Школа навчання	Опис процесу формування стратегії. Стратегія представлена як результат прогнозування з урахуванням ризикових ситуацій
3	Школа влади Школа культури Школа зовнішнього середовища Школа конфігурації	Опис аналізу процесу стратегічного керування

На сьогоднішній день немає визначальної школи для формування універсальної стратегії керування підприємством. Вони використовуються всі, залежно від поставлених завдань.

5.1.3. Принципи стратегічного керування підприємством

До принципів стратегічного керування підприємством можна віднести такі:

1.  Принцип синергії. Тут необхідно відзначити той факт, що зміни на ринку відбуваються дуже швидко. Тому тільки  в сукупності всіх складових успішної діяльності підприємства можна одержати максимальний ефект. Стратегічне керування повинне бути спрямоване на об'єднання творчих зусиль всіх працівників підприємства, починаючи із простих робітників і закінчуючи вищою управлінською ланкою. А також являти собою сукупність взаємозалежних управлінських процесів прийняття і здійснення рішень, з метою збереження конкурентних переваг підприємства в довгостроковій перспективі.

2.  Принцип перспективності. Стратегічне керування орієнтоване на довгострокову перспективу. Причому необхідно врахувати, що помилкова стратегія, виконання якої розраховане на тривалий період часу, може привести до жалюгідних наслідків.

3.   Принцип планомірності. Здійснення стратегічного керування повинне бути усвідомленим і планомірним, на основі існуючих економічних законів.

4.  Принцип руху. Система стратегічного керування на підприємстві повинна постійно розвиватися услід за розвитком суспільства та ринкових відносин.

5.  Принцип зворотних зв'язків. Мається на увазі, що на  кожному етапі прийняття і реалізації стратегічних рішень можливо, якщо буде потреба, внести корективи відповідно до сформованих обставин. Необхідно постійно аналізувати відповідність поточної стратегії вимогам зовнішнього середовища і можливостям підприємства.

6.  Принцип орієнтації на споживача. Реалізація ідей стратегічного керування повинна здійснюватися на підставі всебічного розвитку відносин зі споживачем з метою максимального задоволення його потреб.

7.  Принцип цілеспрямованості. Стратегічний аналіз і формування стратегії повинні бути завжди орієнтовані на виконання мети та місії підприємства. Стратегічне керування повинне спрямовуватися на рішення конкретних проблем розвитку підприємства.

8.  Принцип співвідношення. При твердженні стратегії необхідно враховувати тільки реально досяжні при наявних можливостях мети підприємства. Прагнення до досягнення більш високих результатів повинне все-таки спиратися на реальні можливості підприємства як у зовнішньому середовищі, так і всередині підприємства. До того ж, необхідно врахувати і психологічний фактор: якщо мета легко досяжна, це «охолоджує» працівників підприємства; якщо мета завищена, то у співробітників виникає психологічна ворожість до роботи.