Керування підприємством. Стратегічне керування. Антикризове керування підприємством, страница 19

-  соціально-економічні фактори державної політики;

-  недосконалість податкової політики;

-  недосконалість регулюючого законодавства;

-  правова незахищеність підприємств;

-  зниження рівня доходів населення;

-  зростання безробіття;

-  зростання  інфляції;

-  агресивна конкуренція;

-  рейдерство;

-  зміна ринкових умов;

-  зниження ємності внутрішнього ринку;

-  нестабільність валютної політики;

-  зростання пропозиції товарів-аналогів;

-  політична нестабільність;

-  тіньова економіка й ін.

2.  Внутрішні, що впливають на діяльність підприємства зсередини. Вони прямо залежать від діяльності підприємства. До них відносяться:

-  неякісне керування підприємством;

-  недостатня гнучкість керування;

-  недосконалість вироблених стратегій;

-  орієнтація на короткострокові результати на шкоду довгостроковим;

-  високий рівень ризику;

-  недостатнє знання кон'юнктури ринку;

-  низький рівень інноваційного розвитку;

-  застаріле обладнання;

-  незабезпеченість єдності підприємства як майнового комплексу;

-  неефективне використання майна підприємства;

-  низька продуктивність праці;

-  високі енерговитрати;

-  перевантаженість об'єктами соціальної сфери.

-  недостатня кваліфікація персоналу;

-  низька конкурентоспроможність продукції;

-  залежність від обмеженого кола постачальників і покупців та ін.

І все-таки необхідно відзначити, які б не були явні причини погіршення стану підприємства, основною причиною будь-якої кризи на ньому є низький рівень професіоналізму управлінського персоналу підприємства.

Необхідно завжди звертати увагу на такі показники, які допомагають передбачити кризовий стан підприємства:

-  падіння величини попиту на товари фірми, зниження купівельної спроможності населення, зростання величини попиту на товари - аналоги інших підприємств;

-  скорочення пропозиції сировинних і матеріальних ресурсів;

-  підвищення цін на сировину, матеріали й устаткування ;

-  підвищення вартості ліцензій;

-  згортання виробництва родинних галузей;

-  підвищення цін на послуги галузей інфраструктури;

-  жорсткість конкурентної боротьби;

-  підвищення податкових ставок і введення нових податків, мит;

-  зміна валютного курсу гривні ;

-  нестабільність зовнішньої політики іноземних держав-партнерів по бізнесу;

-  відставання інноваційного розвитку підприємства;

-  застосування неякісної сировини, що знижує якість продукції і відповідно її конкурентоспроможність;

-  кваліфікація персоналу, невідповідна вимогам часу;

-  негативна реакція партнерів по бізнесу, постачальників, кредиторів;

-  негативні результати аудиторських перевірок;

-  фінансова політика характеризується систематичним залученням позикових засобів;

-  зменшення доходів підприємства й падіння його прибутковості, знецінювання його акцій, установлення надмірно низьких або високих цін на продукцію й ін.

5.2.3. Діагностика поточного стану підприємства

Спочатку необхідно визначити, що означає поняття «діагностика». Воно походить від поняття “діагноз” і перекладається з грецької як розпізнавання, визначення.

Діагностика – це визначення стану об'єкта, предмета, явища або процесу керування за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, що виявляють у них невідповідність еталонному розвитку. Процес діагностики або аналізу повинен здійснюватися постійно й планомірно.

Об'єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь, конкретна фірма або організація будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цієї системи (внутрішнє середовище організації, конкретні види ресурсів, виробничі функції , організаційна структура, собівартість і т.д.).