Загальна характеристика інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного права, страница 3

Методи дослідження визначаються предметом, об’єктом, а також метою та завданнями курсової роботи. Методологічне підґрунтя склали філософські, загальнонаукові методи пізнання, а також спеціальні методи правової науки. Використання цих методів здебільшого мало комплексний характер відповідно принципу наукового плюралізму. В процесі дослідження широко використовувався діалектичний метод пізнання, що, зокрема, дало змогу розглядати юридичні питання в їх взаємозв’язку з політичними та іншими чинниками. За допомогою конкретно-історичного методу було досліджено ґенезу розвитку інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП. Серед загальнонаукових методів пізнання важливе значення мало використання формально-логічних методів та прийомів обробки інформації: аналізу, синтезу, аналогії, індукції, дедукції, екстраполяції, моделювання та абстрагування. Їх використання в ході теоретичного аналізу положень науки та практики дали змогу встановити особливості інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП. Водночас використання формально-юридичного методу дало змогу зосередити увагу на питанні підстав кримінальної відповідальності. Метод прогнозування дав змогу спрогнозувати можливі варіанти розвитку інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП.

Наукова новизна дослідження

У межах здійсненого дослідження одержано результати, які містять наукову новизну. виявлено історичні закономірності розвитку ідеї кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП, що включає етапи відображення такого розвитку у науці міжнародного права, на рівні конвенційного закріплення норм за порушення яких особи несуть кримінальну відповідальність та через утвердження у статутах військових трибуналів та міжнародних кримінальних судів;

встановлено, що в міжнародному праві чітко сформувалася норма, згідно якої особа несе відповідальність за дачу та виконання незаконних наказів, що підтверджується аналізом не тільки норм, які містяться в міжнародних договорах, але і положеннями судової практики як Нюрнберзького та Токійських процесів, так і діяльністю міжнародних кримінальних трибуналів по колишній Югославії та Руанді, спеціалізованого суду по Сьєрра-Леоне, спеціальних палат по тяжких злочинах Тимора-Лешті;

визначено та досліджено юридичну природу особливості суб’єкта кримінальної відповідальності в МГП, зокрема через його диференціацію з таким суб’єктом міжнародного права, як держава, а також проаналізовано та порівняно можливості національних та міжнародних судових установ у притягненні вищих посадових осіб держав до кримінальної відповідальності; прослідковано та зроблено висновок про вплив та роль імунітету від кримінального переслідування в цьому контексті;

встановлено, що крім судових органів важливе місце в системі запобігання порушень МГП відіграють органи, що доповнюють судове переслідування, оскільки своєю діяльністю спрямованою на встановлення істини вони надають допомогу при формуванні доказової бази органів національної та міжнародної кримінальної юстиції;

характеристику дій, що складають воєнні злочини та їх ознак, зокрема встановлено, що Римський статут МКС містить найбільш повний перелік воєнних злочинів, частина з яких криміналізується вперше;

положення про притягнення до відповідальності командирів за невжиття заходів щодо припинення злочинних дій, які вчинялися їх підлеглими, висвітлене на основі аналізу та узагальнень судових рішень Нюрнберзького воєнного трибуналу, кримінального трибуналу ad hoc по колишній Югославії та ряду національних судів.

Структура курсової роботи зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Складається зі вступу, трьох розділів , висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг курсової роботи складає 61сторінку, з яких список використаних джерел займає 7 сторінок .