Важливою новацією стосовно юрисдикції МКС є те, що вона побудована на принципі компліментарності [15, с. 48] тобто Суд не покликаний заміняти національну юрисдикцію, а – доповнювати її. Досвід трибуналів ad hoc показав, що наділення їх паралельною юрисдикцією з пріоритетом на стороні трибуналів викликав незадоволення держав, які вважали це втручанням у їх внутрішньодержавні справи [32, с. 86]. Тому, було вирішено, що МКС буде доповнювати національні суди (п. 10 Преамбули, ст. 1 Статуту), а значить, держави відіграватимуть основну роль у вирішенні кримінальних справ щодо вчинення злочинів, які підпадають під юрисдикцію Суду.
Статутом МКС передбачено три підстави для порушення провадження. Дві з них можна назвати загальними, третій – спеціальною [47, с. 150]. До загальних способів ініціювання процесу в МКС можна віднести такі: 1) ситуація передається Прокурору державою-учасницею (п. а ст. 13 Статуту); 2) Прокурор розпочинає розслідування proprio motu (п. с ст. 13 Статуту).
Спеціальним способом можна назвати передачу ситуації Прокурору Радою Безпекою ООН, що діє на підставі глави VII (п. b ст. 13 Статуту), оскільки такий спосіб передбачається для спеціального випадку – існування загрози миру.
Таким чином, МКС володіє всіма необхідними засобами, щоб не тільки притягувати винних у міжнародних злочинах осіб до кримінальної відповідальності. Вже саме його існування є потужним стримуючим фактором, для осіб які мають намір вчинити порушення міжнародного права.
Питання про діяльність трибуналів ad hoc вже розглядалося вище. Та оскільки вони були і є важливим елементом системи запобігання серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права, нам треба проаналізувати їх роль у цій сфері.
Трибунали ad hoc були створені у відповідь на грубі порушення норм міжнародного гуманітарного права в Югославії та Руанді [22, c. 7]. Історично першим було створено Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії. 25 травня 1993 року Рада Безпеки ухвалила у своїй резолюції 827 Статут Міжнародного кримінального трибуналу для Югославії.
Досвіт здобутий при створенні МКТЮ, було використано було використано при створенні незадовго після цього іншого трибуналу для Руанди. Міжнародний кримінальний трибунал для Руанди був створений Радою Безпеки ООН згідно з резолюцією 995 від 8 листопада 1994 року у відповідь на офіційне прохання уряду Руанди.
Правовою підставою створення трибуналів стала глава VII (ст. 39, 41). Статуту Організації Об’єднаних Націй, яка визначає дії цієї організації у разі загрози міжнародному миру і безпеки.
Місцем знаходження МКТЮ є Гаага, МКТР – місто Аруша (Об’єднана Республіка Танзанія). Трибунали мають практично ідентичну структуру і складається з наступних органів: камер, що включають дві Судові камери й Апеляційну камеру; Обвинувача і Секретаріату. Апеляційна камера є єдиною для двох трибуналів. Це рішення покликане забезпечити однакове застосування норм міжнародного права обома трибуналами [35, c. 187].
Що ж стосується відмінностей в структурі трибуналів, то вони полягають у кількості суддів, які входять до кожної судової камери. У МКТЮ камери складаються із шістнадцяти постійних незалежних суддів і в будь-який період часу максимум дев’яти незалежних суддів ad litem. МКТР взагалі складався з одинадцяти суддів, по три для кожної судової камери та п’ять для апеляційної. Можливість залучення до роботи трибуналу суддів ad litem непередбачено.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.