Юрисдикція МКТЮ та МКТР закріплена у їхніх Статутах та резолюціях Ради Безпеки ООН, якими було утворено ці трибунали. Згідно зі ст. 1 Статуту МКТЮ трибунал наділений владою переслідувати у судовому порядку осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії починаючи з 1991 року. Відповідно до ст. 1 Статуту МКТР трибунал наділений владою переслідувати у судовому порядку осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди та руандійських громадян, відповідальних за такі порушення, вчинені на території сусідніх держав, у період між 1 січня 1994 року і 31 грудня 1994 року. Аналіз навіть цих статей дозволяє дійти висновку, що незважаючи на однаковий процес створення трибуналів, їхні юрисдикції мають достатньо багато відмінностей.
Юрисдикція МКТЮ за предметом охоплює: геноцид, злочини проти людяності, серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року та порушення законів та звичаїв ведення війни.
Юрисдикція МКТР є значно обмеженішою і охоплює злочини проти людяності, геноцид та воєнні злочини. Однак, зважаючи на те, що конфлікт у Руанді не був міжнародним, до поняття воєнних злочинів включались лише порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій і Додаткового протоколу II.
Юрисдикція трибуналів за колом осіб тільки є аналогічною і поширюється лише на індивідів (ст. 6 Статуту МКТЮ і ст. 5 Статуту МКТР відповідно). По-різному Статути трибуналів вирішують питання громадянство осіб, на яких поширюється юрисдикція. Статут МКТР передбачає певні обмеження, на відміну від Статуту МКТЮ. Персональна юрисдикція трибуналу обумовлена територією, на якій було вчинено злочин. Якщо злочин було вчинено у Руанді чи Югославії, громадянство обвинуваченого не має значення. А от якщо злочин, що підпадає під юрисдикцію МКТР, вчинено на території сусідніх з Руандою держав, трибунал може притягти до відповідальності тільки громадян Руанди.
Юрисдикція за часом є обмеженою в обох трибуналах у зв’язку зі статусом ad hoc. Юрисдикція МКТЮ починається 1 січня 1991 року. Кінцева дата відповідно до резолюції РБ ООН 827 [11, c. 2-14] мала бути визначена додатково після відновлення миру.
Бурхливий розвиток інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб в міжнародному праві, який мав місце в останні десятиліття ХХ ст. та на початку ХХІ ст. привів до появи нових видів органів міжнародного кримінального правосуддя. Крім міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc для колишньої Югославії та Руанди, які загалом були досить схожим на Нюрнберзький трибунал, було створено і низку інших органів правосуддя, які можна віднести до зовсім нової групи змішаних та інтернаціоналізованих судів і трибуналів.
Традиційно судочинство кожної держави займається лише особами, які вчинили злочин на її території (т.зв. територіальна юрисдикція). З 1947 року, після призначення Генеральною Асамблеєю ООН Комісії з кодифікації міжнародного права, було визначено, що національні суди можуть мати справу із злочинами, вчиненими та території інших країн, але їхніми громадянами (пасивна особиста юрисдикція). Нарешті, міжнародне право надало право національним судам виступати від імені усього людства, якщо йдеться про серйозні порушення міжнародного права – піратство, міжнародна торгівля наркотиками чи людьми тощо. Був розроблений навіть перелік таких злочинів, згідно з яким будь-яка особа, звинувачена у їх вчиненні, навіть у випадку, якщо вона не належить до громадянства даної країни, а вчинені нею дії не зачіпають інтересів даної держави, повинна бути притягнута до відповідальности національними судами (універсальна юрисдикція).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.